Але я і не заперечую деяких кроків вперед, я лише вважаю їх зовсім неспівмірними із об’єктивними можливостями
Чесно кажучи, нам просто бракує методології оцінки якості.
Взагалі-то особисто я дотримуюся песимистичної думки про те, що ніхто ніц не робить, й усі тільки пиляють гранти та сплять на робочому місці
особливо враховуючи те, що здебільшого так воно і є.
Знаючи про свою ваду (песимізм та інш), я зазвичай нагадую собі про те, що
1) Складність та обсяг необхідних досліджень постійно збільшується за визначенням. Наука є колом світла у темряві, де світло (площа кола) є відомі факти, й темрява - невідомі, а отже довжина кола - область поточних дослідів. Чим більше є відомим - тим з більшим обсягом невідомого доводиться працювати. Постає задача ефективного використання площі кола - відомих фактів.
Дуже важко - принаймі, мені - мати хоча б приблизне уявлення про поточний баланс поміж складністю задач та наявних можливостей. Чи збільшувалася кількість вчених відповідно до збільшення кола дослідів, чи зростала пропорційно їхня здатність, за допомогою адміністративно-технічного комплексу, до обробки відомих даних; тощо.
2) Практичні результати вже готових дослідів можуть бути залежними від стану справ в, з першого погляду, непов'язаній області індустрії.
Щоб не писати довго загальні речі, візьмемо смішний приклад з обговореного раніше. Системи автоматичного контролю за відеоспостереженням та розпізнавання образів базуються на
а) Наукових роботах, що були написані більш як двадцять років тому
б) Процесорах, оптимізованих під розрахунки з рухомою комою
Тобто, все було готове вже двадцять років тому, але не було процесорів.
Процесори, оптимізовані під операції з рухомою комою, були здебільшого потрібні... геймерам.
Двадцять років люди воліли мати більш якісну картинку драконів та прибульців на своїх екранах, й платили за це грощі, які йшли на інженерні досліди в області розбудови відповідно спеціалізованих процесорів.
Абсолютно дитячий мотив призвів до початку, можливо, революційних змін у якості життя суспільства.
----------
Можна й далі продовжувати, але суть в тому, що нам може бути просто важко адекватно оцінити (не в ретроспективі) важливість тих чи інших кроків, й складність поточних задач.