Скандальні факти біографії мента Олійника, який вбив 17-річного пасажира BMW
Вбивство поліцаєм Олійником неповнолітнього Михайла Медведєва призвело до нечуваної події: в Україну з Парижа, де вона постійно проживає, прилетіла перший заступник міністра внутрішніх справ Зґуладзе, виступила перед поліцаями в Чернігові й оголосила, що умисне вбивство Медведєва не є умисним вбивством. Після чого разом з відомим своєю чесністю міністром Аваковим стала готувати мітинг на підтримку арештованого судом вбивці в погонах та виступила з заявою, що «впєрвіє в історії паліції за паліцейскава, вах, заступілся народ».
Про те, скільки Аваков вкинув грошей у кампанію по відбілювання Олійника, свідчить те, що цей ушльопок вже оголошений символом «грузинських реформ» в Україні. Щоправда, цей «символ» вже майже два роки як розшукується за злочини, скоєні ним у січні-лютому 2014 року, коли він переслідував учасників акцій протесту на Майдані.
Народний депутат Ігор Луценко розповів про те, хто такий Олійник і за які «заслуги» Аваков і Деканоїдзе переховували його від прокуратури.
Я хочу трохи доповнити інформацію Ігоря й повідати ще кілька пікантних подробиць з біографії цього уособлення грузинсько-вірменських «реформ».
Закінчивши в червні 2010 року Національний університет державної податкової служби (сумновідома контора, розташована в м.Ірпінь), мешканець Бершадського району Вінницької області Сергій Олійник майже рік, до квітня 2011 року, сидів на шиї в батьків, доки не подався на військову службу. Демобілізовавшись у квітні 2012 року, Олійник знову не захотів йти працювати, аж доки в листопаді 2012 року не влаштувався в Києві інспектором патрульної служби Оболонського райуправління міліції. Втім, патрулював вулиці столиці Олійник недовго – 12 червня 2013 року він був призначений слідчим Слідчого відділу Оболонського РУ ГУ МВС України в м.Києві.
На цій посаді Олійник пропрацював до 31 березня 2014 року й був змушений звільнитись «за власним бажанням» через те, що прокуратура м.Києва розпочала розслідування злочинів, скоєних співробітниками міліції в ході акцій протесту.
Зокрема, Олійник уславився фальсифікацією кримінального провадження №12014100050000506, відкритого відносно активістів «Автомайдану», незаконно затриманих і нещадно побитих «Беркутом» у Кріпосному провулку в ніч на 23 січня 2014 року.
Наприклад, слідчий Оболонського РУ Олійник замість того, щоби негайно звільнити незаконного затриманого Дениса Сергієнка, якого катували «беркутівці» і якому знищили автомобіль, висунув йому підозру в скоєнні вигаданого злочину, затримав його вже як підозрюваного та вніс подання до суду про арешт ні в чому невинуватої людини.
Щоправда, Сергієнко провів у ув’язненні не 2 місяці, як про те прохав нинішній символ «оновленої поліції» України, а лише з 23 січня до 11 лютого 2014 року, оскільки Апеляційний суд м.Києва замінив йому тримання під вартою на домашній арешт. Ось ця ухвала, зверніть увагу на прізвище слідчого, який був ініціатором арешту: справа в реєстрі.
Цікаво, мадам Зґуладзе, яка прилетіла в Україну спростовувати Кримінальний кодекс, та мадам Деканоїдзе, яка оголосила Олійника ледь не святим мучеником, не хочуть вибачитись перед потерпілим Сергієнком за те, що з ним коїв їх улюбленець? Чи совісті в цих міжнародних аферисток немає взагалі?
Звільнившись з лав міліції, Олійник понад рік сумував по погонах і табельній зброї. Довідавшись, що оголошено набір у поліцію, він подав документи й був прийнятий попри те, що його розшукували активісти Майдану, які вимагали від Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України знайти цього мерзотника та притягнути його до кримінальної відповідальності.
Ось повідомлення з реєстру Генеральної прокуратури України про розслідування кримінального провадження, відкритого за фактом побиття та притягнення до кримінальної відповідальності «автомайданівців»: про переслідування автомайданівців.
Але розшукати колишнього слідчого Олійника не вдавалось, оскільки підлеглі Авакова розпускали чутки, що він, начебто, зник у зоні АТО. Натомість Олійник був прийнятий до патрульної поліції.
Перешкодою для служби в поліції колишнього слідчого, якого розшукували активісти «Автомайдану», не стала навіть та обставина, що 5 квітня 2014 року відносно Олійника був складений адміністративний протокол АА 2 № 447156 у зв’язку з тим, що він керував автомобілем «Фолькцваген Поло» в стані алкогольного сп’яніння.
Щоправда, до адміністративної відповідальності за це Олійник так і не був притягнутий, оскільки адміністративні матеріали були направлені за місцем його реєстрації, де Олійник домовився з суддею Бершадського районного суду Вінницької області Рудь про повернення матеріалів «на доопрацювання». А коли матеріали надійшли в суд повторно, вже сплинув строк притягнення Олійника до відповідальності. Ось постанова: постанова.
У зв’язку з цим хотілося б поцікавитись у видатних юристок сучасності Зґуладзе та Деканоїдзе. Якщо з їх точки зору Олійник правомірно вбив неповнолітнього Медведєва, оскільки той перебував у автомобілі, яким керував п’яний водій, то що треба зробити з самим Олійником, який сідає за кермо, заливши очі?
Якщо Зґуладзе та Деканоїдзе вважають, що Медведєв становив таку небезпеку для суспільства, що по ньому треба було стріляти, то що, у такому разі, слід зробити з Олійником – може, запровадити практику публічного спалювання живцем?
І, головне, що робити з двома аферистками та барижним міністром внутрішніх справ, які замість обіцяних реформ створили в Україні озброєну банду шпани, набрали туди кримінального бидла на кшталт того ж Олійника й назвали це «Національна поліція України»?
Я сподіваюсь, що прокуратура не піддасться на шантаж грузинсько-вірменських шахраїв, і попри мітинги на підтримку вбивці Олійник не тільки не вийде з-під варти найближчі 10 років, але ще й буде притягнутий до відповідальності за фальсифікацію кримінального провадження відносно активістів «Автомайдану» та арешт завідомо невинуватого Дениса Сергієнка.
На фотографії, яка додана до цього допису – Денис Сергієнко в Оболонському районному суді, куди його в наручниках доставив Олійник.
http://www.provokator.net/ment-olijnyk/
