Не мав вчора можливості спостерігати онлайн за реалізацією головного зовнішньополітичного прагнення Зеленського - зустрічі з американським президентом в Білому домі, про яку він мріяв, говорив, напрошувався 2,5 роки.
Через мрію про яку, під тиском минулого президента США, мало не почав кримінальні розбірки з чинним президентом США.
Оскільки ця зустріч важлива не тільки для Зеленського, а й для моєї країни, то сьогодні, намагаючись оцінити результати зустрічі, я вирішив не оцінювати їх через призму мемасів і свою заангажовану і не лояльну до Зеленського стрічку новин.
Читати про "перемоги Зеленського" від чиновників з опи бажання не виникало через сухість інформації, типу: "зустрілися", "провели", "домовилися", але якось без огоньку, без емоцій, без оцінок.
А захотілось прочитати переможної аналітики з поясненнями чому цей візит успішний, корисний, перспективний ітд.
Тому не прогадав, коли пішов шукати таку на шпальтах "Української правди", яка і до того була смердячою, а зараз перетворилася рупор Шапітолію, на якому публікують те ж саме що на офіційній сторінці опи, але додають емоції, "створюють позитивний образ найвеличнішому лідеру світу" ітд.
Мушу відзначити аналітичну роботу пана Сергія Сидоренка, який підводячи підсумки переговорів Зеленського з Байденом, старався як міг, зумівши приліпити "успішність" до опису ситуації, яка означає провал. Навіть заголовок "допомога усюди", вчитавшись в його ж текст означає "допомога ніде".
Аналітика Сергія мене вразила настільки, що я реально поставив би його і УП в один ряд з такими знаними лідерами як Кісєльов чи Скабеева. Хоч і дивуюся звідки стільки раболєпія і церьхорошия в умовах, коли кріпосне право відмінили ще в 1861 році. Бо тут нема мови про європейську ментальність, свободу думок, аналітичне мислення, "Українська правда" через 160 років після відміни кріпосного права насаджує людям царелюбство і кріпацтво.
І, власне, це головний висновок з прочитаного аналітичного матеріалу за результатами переговорів Зеленського і Байдена.
Бо нема там що більше коментувати, навіть дивлячись на подію очима підневільних Шапітолію "журналістів".
Бо навіть в тих точках дотику, в яких можна було б знайти спільні інтереси між нашими країнами, Зеленський чи не зміг, чи не захотів чи проігнорував діалог і не добився нових зрушень.
Бо розказувати що заяви про наміри і смішні подачки вартістю одноденного відкату від великого крадівництва то є "нові відносини" і прорив - це обман.
Бо інвестиції розміром 227 мільярдів доларів не залучаються в форматі "я начальник - ви слухайте", на виступах в бібліотеці перед власною челяддю і Мирошьою Гонгадзе. І тим більше люди, які хоч раз в житті залучали інвестиції, не жартують з приводу того, що не можуть озвучити суму інвестицій кажучи ну 6 чи 7 мільярдів доларів, да какая разніца(с). Какая разніца інвестору 6 чи 7? - Йой, най буде. Інвестор дасть тоді 8, що йому шкода для таких нормальних пацанов.
Довгожданний, омріяний Зеленським візит в Білий дім виявився бульбашкою, дорогою туристичною поїздкою коштом платників податків. Нічого не змінилося від того, що Зеленський побував у США, на превеликий жаль. Бо я дійсно, в цьому аспекті, бажав йому успіхів.
То ж можу з чистою душею йти переглядати ті гадісні мемасики і шукати у Вселенній відповідь на запитання: "За що це нам бл🌷ть?"
