Держсекретар США Ентоні Блінкен у відеозверненні до учасників конференції з питань реформ в Україні, яка проходить у Вільнюсі, назвав п'ять реформ, які потрібно провести Україні, і в яких Штати готові допомогти:
1. Прийняти законопроєкт про реформування Вищої ради правосуддя і закон про Вищу кваліфікаційну комісію суддів.
2. Забезпечити прозорий вибір глав НАБУ і САП.
3. Прийняти закон про прозоре корпоративне управління.
4. Прийняти законодавство, яке демілітаризує і деполітизує СБУ.
5. Притягнути до відповідальності корумпованих чиновників.
--
Судячи з усього, зрушення за цими напрямками стануть умовою зустрічі у Вашингтоні, попередньо заявленої на 28 липня. Плюс певні дії української сторони за ще одним напрямком: повалення Коломойського. І активна допомога США в цьому питанні.
Вчорашній коментар посольства США чітко зазначає: США не надсилатиме Україні документів, на підставі котрих було запроваджено санкції щодо Коломойського. підстава звучить... ну, я би сказав знущально-відверто: "Пан Коломойський - громадянин України, який скоїв більшість своїх корупційних дій в Україні проти української компанії, а в українських правоохоронних органів є всі повноваження розслідувати ці злочини з метою залучення пана Коломойського до відповідальності за будь-які злочини, які він, можливо, зробив".
Це вже майже не "мова дипломатії", а пряме обвинувачення: українська влада точно в курсі (як мінімум, як максимум - залучена) всіх протиправних діянь Коломойського, при тому краще за далеку Америку. Тож не треба вдавати з себе шланга і занепокоєно просити надати дані американської сторони.
Але американська сторона вже не довіряє спроможностям української влади до розуміння навіть прямих натяків (мабуть, після інциденту з "відсутнім попередженням щодо теми антиросійських санкцій"). Тому ще й чітко і однозначно сформулювала очікувані від Зекоманди дії: "У зв'язку з підготовкою візиту президента України Володимира Зеленського до США, Білий дім запитав у української сторони всю можливу інформацію про діяльність Ігоря Коломойського".
Отже, умовами зустрічі у Вашингтоні стають "5 питань Блінкена", надання США компромату на Коломойського і активні дії щодо нього для звільнення Зеленського з-під впливу олігарха.
Логічно: за 2 роки Зеленський довів, що самостійно нічого робити не буде ні в плані реформ, ні в плані боротьби з корупцією. Тобто, потрібен прямий і жорсткий контроль США, щоб тут щось зрушилось. Але одночасно бути підконтрольною і Коломойському, і Держдепу Зекоманда не зможе фізично. Отже, в Білому домі дійшли висновку, що їхній контроль має вповні і одномоментно замінити контроль олігарха.
При тому піти на це українська влада має свідомо (майже) і добровільно (майже). Бо це насправді більше потрібно нам, ніж їм. В конкретних дефініціях: якщо Зеленський хоче мати ресурси для протистояння ультиматумам Путіна, він мусить тісно співпрацювати з Байденом.
Так, судячи з публікацій китайської сторони про "мільярдний кредит", Зеленський спробував пропетляти з підтримкою якось без США. От тільки, по-перше, всі в курсі стандартних вимог Китаю до "кредитних партнерів" (на китайські кредити закуповується в Китаю китайська техніка і китайські технології, винаймаються китайські фахівці і робітники, забезпечується їм житло, галузь застосування кредиту переходить під контроль Китаю, найчастіше і надра переходять під той же контроль, як і зовнішня політика, що вже бачимо в голосуваннях української делегації щодо уйгурів, і багато чого ще...). Коротше, "китайські кредити" - це дуже, дуже дорого, липко як суперклей і надовго. По-друге, Китай Путіна не стримуватиме - йому такі дрібниці не цікаві.
І по-третє, це додає дуже проблемних моментів в діалозі з Байденом: нагадаю, Китай ним публічно зазначено як головну на тепер небезпеку "для збереження миру і рівноваги в світі". А тут ми набиваємось в партнери до головної небезпеки - і одночасно нахабно вимагаємо і НАТО, і фінансової та технічної допомоги від США.
Зеленський явно якось не так інтерпретував примовку про "лагідне телятко" - є всі шанси, що те телятко від обох сторін відгребе.
І, повертаючись до теми можливого візиту до Вашингтону: вже озвучено перспективи щодо нього. Або Білий дім заздалегідь має чітко прописані конкретні теми для розмови (конкретні - це в сенсі "щось вже зроблено і щось далі робиться", а не "добре би поговорити про це"). Або знаходяться приводи "через несподівані обставини відкласти зустріч". Тобто, якщо той же Блінкен не побачить початку виконання вимог США - нічого не буде.