Yaroslav Vishtaliuk
8 февраля в 14:03 ·
Вже добу спостерігаю за масовою істерикою з приводу історії з БМВ і роблю два сумних висновки:
1. Програма з перетворення України на мініатюрну подобу Росії практично завершена, і то успішно.
2. Громадянського суспільства в Україні не спостерігається навіть в зародковому стані. Паростки, які пробились на майдані, олігархату та його посіпакам вдалось успішно обмежити, локалізувати та знищити різними методами.
Що ми бачимо в цій ситуації? Трапилась якась пригода з поліцією наслідком якої стала смерть беззбройної цивільної особи. Я не буду розглядати цей конкретний випадок, бо кількість фактів по ньому мало відрізняється від нуля - та й зрештою я вже більше року попереджав, що рано чи пізно щось подібне станеться, бо фейк, який було видано за "реформу поліції" нічим іншим не міг закінчитись, а тому специфіка конкретного випадку мало важить.
Розгляну ситуацію в цілому. В першу чергу її результатом стала масована провладна кампанія, розгорнута в ЗМІ та інтернеті, яка:
а) не унікальна - абсолютно те саме ми вже бачили десятки разів, починаючи від смерті Сашка Білого і закінчуючи смертю "Лісника". Її основні риси прості: мінімум фактів, максимум натиску на почуття. "Це бандити і вбивці", то - "чесні охоронці закону", то "ви з ким?". Остання ситуація з БМВ є чудовою ілюстрацією - через добу після випадку громадськість знає, що "це були обкурені і п'яні мажори з наркотою, які стріляли по поліції і ганяли 190 на годину". Чого громадськість не знає? Та нічого. Досі не опубліковані ПІБ порушників (хоча якщо це "мажори", то така інформація спливає моментально - номери тепер навіть журналіст легко може "пробити", як це і сталося з мажором на "Лівобережній", особисте життя якого обговорювалось вже через кілька годин після ДТП). Досі нема відеозаписів з реєстраторів поліції. Досі нема результатів алкогольно-наркотичної перевірки затриманих та тіла. Досі нема фото і відео вилучених у підозрюваних речових доказів. Досі нема схеми події - звідки, куди, чому саме так і не інакше діяли. Нічого нема. Жодної конкретики - тільки гучні "ярлики".
б) поляризуюча - працює на чітке розділення суспільства за поглядами, що, цілком ймовірно, служить для певних соцдосліджень суспільства відповідними службами політиків.
Розділення відбулося майже негайно - більшість стала грудьми за селфі-копів, меншість - на сторону "непогано було б розібратися". До першої частини відносяться люди з нульовою чи мінімальною пасіонарністю, які хочуть тільки одного - більш-менш доброго та більш-менш справедливого господаря країни, який встановить більш-менш чіткі правила за якими їм існувати. Таких в нашому суспільстві з радянських часів і досі абсолютна більшість - наслідком чого і є відсутність хоч якихось змін за останні 25 років: як проголосували тоді більшість за кадрового комуніста Кравчука та червоного директора Кучму, "аби стабільність", так і голосують досі. Головною ознакою таких людей є лояльність до влади, якщо вона знає хоча б якусь мінімальну міру в порушенні їхніх прав ("Старий барін зазря не орал"). До певної міри владі з мізків таких людей можна ліпити що завгодно - в Росії зараз ліплять агресивну націю-"пабєдоносца", яка "дасть прикурити всьому світу", у нас - "мирну націю обережних малоросів". Там, де такі люди складають абсолютну більшість суспільства влада рано чи пізно набуває ознак диктатури того чи іншого ступеню жорстокості - від "гуманної", типу Піночета, чи недоладної і безпорадної, як у Чавеса, до абсолютно божевільної, на зразок гітлерівського Третього Рейху чи сталінського СРСР. Ми, на жаль, прямуємо саме цим шляхом, причому все більше і більше скидається на те, що йдемо саме шляхом недоладно-безпорадним- з відповідними наслідками.
Меншість - це збірна солянка з тих, хто завжди відчуває себе на протилежному боці від влади ("анархісти"), критиків влади з різних причин ("опозиція", "опоненти", просто нелюбителі певних владних осіб чи їхніх дій), та, в значній меншості, залишків тих, кого в західному світі і називають "громадянським суспільством". В інтернеті все виглядає дещо перекошеним, але наскільки я бачу, співвідношення між цими сторонами виглядає ближчим до 90% на 10%, що означає успішне завершення операції влади із зачистки інфопростору держави. Проводилась зачистка різними методами, Всі вони були здерті у росіян (від закриття за гратами до відвертої брехні і наклепів через офіційні канали, від інформаційного "шуму" ) тільки реалізовувались в "ліберальнішому" вигляді, але результат незмінний - "голос розуму" був придушений, масами оволодів голос влади. Для чого вона незабаром це використає - скоро дізнаємось.
Позаяк я стою в рядах другої сторони, то хочеться внести хоча б крихту думки в суцільні верески "а єслі би оні рєбьонка сбілі", "как ви можєтє неє довєрять нашим чєсним рєбятам" та іншої маячні, яка зараз масово поширюється тією самою більшістю.
Українська правоохоронна система зразка 1995-2013 років (1991-1994 вважаю роками повного хаосу, коли система совкова вже розкладалась, а щось нове на її місці не зародилось) мала чотири головних проблеми, які, при всій невтомно створюваній для неї владою законності, опускали її легітимність (сподіваюсь всі знають, чим легітимність відрізняється від законності?) до рівня статистичної похибки:
1. Безкарність. Над правоохоронцями не було жодних інших охоронців. Юридично злочинами МВС мали займатися генпрокуратура та СБУ, та всі ці три структури були пальцями тієї самої "правої руки" президента і, звісно, один одного не ображали. Ще однією системою контролю в нормальних країнах виступає громадськість, та у нас і тут була проблема - відірваність МВС від громадянського суспільства (не будемо зараз про його відсутність). Юридично органи МВС були "відкриті для журналістів", мали свої ЗМІ, давали інтерв'ю і навіть створювали "громадські ради". Фактично ж це все був маскарад, а "менти" жили такою собі "державою в державі", яка мала тільки один зв'язок - з президентом, а до громадян - загострені кілки огорожі. Журналістів менти посилали, ігнорували та інколи вбивали, а громадян не підпускали на гарматний постріл до своєї "внутрішньої кухні".
2. Тотальна прогнилість вищого керівництва. Якщо на нижні та середні рівні система ще набирала рядових виконавців, які хоч щось мали тямити в тому, чим за законом повинні займатись. то верхні щаблі влади від керівників міліції міста і вище посади були товаром. Ним розраховувались за лояльність, туди садили знайомих, друзів та родичів, місця продавали відвертим бандитам та роздавали "своїм людям", які б могли виконувати на посадах певні завдання. Тобто керівництво МВС було "окремою державою в ментівській державі всередині держави Україна" і "чужих" туди не пускали.
3. Гнила законодавча база. Закони в Україні писались для чого завгодно, але не для покращення життя громадян - в основному прямо для заробітку або створення "мутної води", в якій можна було опосередковано заробляти. Ідеальним прикладом слугують ті часи, коли в одній країні існувало два типи екзаменаційних білетів ДАІ (так звана "харківська" та "київська" редакції), які в ряді питань суперечили одна одній, що породжувало гігантську систему корупції і хабарництва на видачі водійських посвідчень. Закони здебільшого заважали, а не допомагали - причому як громадянам так і правоохоронцям.
4. Як певний наслідок другого пункту - низьке фінансування рядового складу міліції. Це було ненавмисне - просто гнила верхівка розкрадала все так, що донизу не доходило, і навіть "брала" зі своїх же співробітників. Але був і приємний побічний ефект - рано чи пізно навіть ідеологічно чистий мент або звільнявся, або порушував законі і потрапляв до системи кругової поруки та пов'язаності. Ідеальний подвійний профіт.
Чи змогла щось з цими пунктами вдіяти так звана "реформа"?
1. Безкарність - як була, так і лишилась. За поліцією тепер "стежить" кастрована і передана до рук пенсіонера-хабарника прокуратура та просякнута російськими і "старовладними" агентами СБУ. Громадськість допустили в певному вигляді до так званої "переатестації" - і все. Журналістів поліси так само матюкають й ігнорують - добре, що не вбивають, але не маю сумніву, що це тимчасово.
2. Вище керівництво залишилось старим. Десяток так званих "нових облич" у вигляді грузинських аферистів, "мутних типів" типу Ківи і травмованих психологічно ветеранів АТО - оце і всі "зміни", які ні на що не впливають, окрім погіршення загальної ситуації. Одного-єдиного заступника громадськість змогла вигризти у Авакова зубами (і той досі там сидить, тільки з іншим юридичним оформленням) - на тому все, всі інші генерали та полковники сидять ті самі.
3. Законодавство. Два слова - без змін.
4. Фінансування - майже без змін. Підвищили рядовому складу - та з врахуванням інфляції зараз рядовий поліс отримує за купівельною спроможністю ті самі дві з гаком тисячі, що й його корумпований "папєрєднік" в 2013 році. Відмили багато бабла на уніформах, отримали від Японії "пріуси", придатні тільки для патрулювання вулиць мегаполіса. Все.
Єдина солідна зміна - нові поліси, на відміну від ментів, юридично безграмотні до максимуму (менти, принаймні багато з них, знали хоча б посадові інструкції) та свято переконані у власний непогрішимості, а гнила верхівка ще більше їх розбещує покриванням "честі мундира". Як наслідок - навіть в середовищі "провладної більшості громадян" легітимність поліції швидко падає, а критичні системні недоліки, успадковані повною мірою від старої системи, просто не можуть не призводити до трагедій.
Ну і на останок просто для порівняння схожа ситуація в США (провладні верескуни люблять нині верещати штампи "антимайдану" трирічної давнини - "та в Амєрікє вас би давно пєрєстрєлялі, пригуні-майдауни").
Історія проста - копи Сан-Франциско застрелили підозрюваного, який відмовився впустити ніж -
http://bigstory.ap.org/…/video-shows-san-francisco-police-f…
Перша ж фраза має рвати всі шаблони таким верескунам і наочно показує нікчемність нашої "реформи": "Community activists and San Francisco's public defender questioned Thursday the police response to reports of a stabbing". Далі: "Police Chief Greg Suhr says the department is investigating. The San Francisco district attorney's office also investigates police shootings. The department says it has placed five officers on administrative leave pending the outcome of the investigation.".
Ще раз - випадком, який закінчився смертю озброєного цивільного одночасно займаються не тільки безпосереднє керівництво і прокуратура, а й громадські захисники, а ще й громадські ж активісти. Ви в історії з БМВ бачили громадськість, хоча б на кілометр підпущену до матеріалів справи? Громадськості у нас згодовують тільки "помиї" з гучними ярликами.
Оце і вся наша "реформа". Тож чекайте далі - трупи ще будуть, і не один.
