8 лютого 2016 року громадянка Республіки Грузія Хатія Деканоїдзе, яка незаконно обіймає в Україні посаду голови Національної поліції, заявила, що поліцаї, які 7 лютого 2016 року випадково вбили в Києві підлітка Михайла Медведєва, зробили все правильно й діяли виключно в межах закону.
Заява мадам Деканоїдзе викликала природнє обурення, зокрема, депутатів Київської обласної ради (загиблий юнак був мешканцем Боярки Київської області). 11 лютого 2016 року Київська обласна рада ухвалила рішення, яким звернулась до Верховної Ради України, президента України та Кабінету Міністрів України з вимогою відставки міністра внутрішніх справ Авакова й голови Нацполіції Деканоїдзе.
http://kievvlast.com.ua/…/kievoblsovet_potreboval_otstavki_…
Позиція депутатів є зрозумілою, оскільки Деканоїдзе забула уточнити, який саме закон дозволяє представникам влади вбивати пасажирів автомобілів лише тому, що водій скоїв адміністративне правопорушення. Або дозволяє вбивати пасажирів з метою примусової зупинки автотранспортного засобу. Чи, взагалі, дозволяє відкривати вогонь з табельної зброї в населеному пункті за наявності великої кількості випадкових перехожих навкруги.
Зрозуміло, що якби Деканоїдзе знала б українську мову, спромоглась прочитати українські закони й мала про них якесь уявлення, вона б спочатку думала, а вже після цього коментувала б дії своїх підлеглих. Але питання застосування зброї представниками правоохоронних органів врегульовано не тільки внутрішнім законодавством України, яке Деканоїдзе неспроможна осягнути, але й прийнятими ООН «Основними принципами застосування сили та вогнепальної зброї посадовими особами з підтримання правопорядку». А цей міжнародний документ, який Деканоїдзе також, вочевидь, не читала, розміщений на порталі Верховної Ради України російською мовою – однією з офіційних мов ООН – якою Деканоїдзе хоча й погано, але все ж таки володіє.
Ось що сказано в пункті 9 цього міжнародного акта:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_334«Должностные лица по поддержанию правопорядка не применяют огнестрельного оружия против людей, за исключением случаев самообороны или защиты других лиц от неминуемой угрозы смерти или серьезного ранения или с целью предотвращения совершения особо серьезного преступления, влекущего за собой большую угрозу для жизни, с целью ареста лица, представляющего такую опасность, сопротивляющегося их власти, или с целью предотвращения его побега и лишь в тех случаях, когда менее решительные меры недостаточны для достижения этих целей. В любом случае преднамеренное применение силы со смертельным исходом может иметь место лишь тогда, когда оно абсолютно неизбежно для защиты жизни».
Тому для кваліфікації дій поліцаїв, які вбили 17-річного Медведєва, треба з’ясувати лише кілька питань:
- з якою метою поліцаї застосували зброю (який очікували наслідок)?
- чи загрожував покійний Медведєв життю поліцаїв або інших осіб?
- чи вчиняв покійний Медведєв якісь дії з метою скоєння особливо тяжкого злочину?
- чи була судом винесена ухвала про арешт Медведєва й він пручався цьому арештові?
- чи належав покійний Медведєв до числа засуджених осіб й вчинив спробу втечі?
У, принципі, достатньо розібратись лише з першим питанням, оскільки зрозуміло, що від беззбройного підлітка, який ніякого правопорушення не скоював, не могло бути загрози будь-кому, а його вбивство не носило характеру «абсолютно неминучого для захисту життя» – Медведєв, на відміну від поліцаїв, ні на чиє життя не зазіхав.
Також є очевидним, що поліцаї взагалі не мали наміру когось вбивати чи навіть ранити. Мав місце ексцес, явне перевищення поліцаєм наданих йому законом повноважень, через психологічну інфантильність, істеричність, нездатність оцінювати наслідки своїх дій, переконаність у власній безкарності та професійну неспроможність. Та й звідкіля в патрульній поліції Києва взятись професіоналам, якщо поліцаїв набирали з випадкових людей за критерієм вміти робити селфі з перехожими, а підготовка обмежилась кількома тижнями лекцій американських інструкторів та українських «громадських активістів»?
Але є нюанс, який, власне, і пояснює заяву Деканоїдзе про те, що поліції діяльні правильно й законно. Річ у тім, що патрульний сам не приймає рішення розпочати переслідування. Він лише доповідає в чергову частину. І тому, цілком можливо, наказ наздогнати автомобіль (замість того, щоби його заблокувати) дав або укурений начальник київської патрульної поліції Зозуля, який сам неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху та спробу незаконного переміщення через кордон трамадолу, або Деканоїдзе.
Більш того, 8 лютого 2016 року директором департаменту комунікацій МВС України було розповсюджена офіційна позиція міністра Авакова та голови Нацполіції Деканоїдзе з приводу дії патрульних, які вбили ні в чому не винуватого підлітка: «Звісно, прокуратура розслідуватиме факт загибелі хлопця після нічної гонитви у Києві та дасть оцінку діям патрульних. Але голова НП і міністр точно будуть їх захищати, адже зброю було застосовано правомірно».
Про те, як Аваков і Деканоїдзе захищають свої підлеглих від кримінального переслідування свідчить те, що до сьогоднішнього дня на лаву підсудних потрапили лише лічені одиниці тих співробітників поліції чи колишньої міліції, які в лютому 2014 року розстрілювали учасників акцій протесту в центрі Києва. Значна кількість колишніх «беркутівців» продовжує нести службу, а у випадку, якщо слідчі Генеральної прокуратури України починають проявляти цікавість до якогось з них, йому керівництвом надається можливість або втекти, або переховуватись у зоні АТО – таких випадків було чимало.
Тож після заяви Авакова та Деканоїдзе про те, що вони захищатимуть поліцаїв, які вбили ні в чому не винуватого юнака, генеральний прокурор Шокін зобов’язаний вжити заходи прокурорського реагування для негайного відсторонення міністра внутрішніх справ Авакова та голови Національної поліції Деканоїдзе від виконання обов’язків на період досудового слідства.
Хоча в даному випадку було б правильнішим говорити не про відсторонення Деканоїдзе від посади, а про взяття її під варту. Бо якщо голова Нацполіції втече за кордон, як її подруга Зґуладзе, домогтись екстрадиції мадам Хатії в Україну буде дуже проблематичним через наявність у неї паспортів кількох держав.
І ще одне запитання. Чи став би поліцай відкривати вогонь по пасажиру автомобіля, якби в Україні був вільний обіг зброї й у відповідь пасажир міг би відкрити вогонь з метою самозахисту? – Напевно, поліцай би спочатку подумав, а, можливо, навіть почитав би закон. Тому складається враження, що припинити безчинства так званих «правоохоронців» можна лише в один спосіб – шляхом тотального озброєння населення, а зовсім не шляхом запрошення на державну службу міжнародних аферисток з кількома громадянствами.
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1674059889477469&id=100006204226091
