сентября ·(Антін Мухарський).
УВАГА: ЧИТАТИ ТІЛЬКИ ЧОЛОВІКАМ!
Вже так склалося моє життя, що я люблю жінок. Ну.., тобто я зараз люблю освічених, вихованих, делікатних, зрілих жінок (цим якостям цілком відповідає моя нинішня дружина), а раніше любив і зовсім маленьких дівчаток (у дитсадку і початковій школі), школярок, студенток і театральних актрис. Колись я навіть мав короткоплинні зв'язки з відомою політикесою, а одного разу вступив у близький контакт з полковником міліції Нателлою Юріївною, яка була напідпитку після новорічного корпоративу і страшенно тішилася з того, що впізнала в мені рекламне обличчя прального порошку “Тайд” (була і така сторінка в моїй творчій біографії). А ще я бував в Амстердамі, Парижі, Малайзії, Тайланді, і донецькому готелі “Донбас-палас”, коли сєпари ще не обригали там всі кути. Цей список можна продовжувати, але той, хто розуміє, до чого я веду, і так второпає суть натяку.
Я люблю в жінках все — їхні сумочки, брязкальця, зжужмані панчохи біля ліжка, їхні ужимки, гримаси, нещасні обличчя під час місячних, їхні баночки з кремами, примочки під очі, ліфчики, випрані трусики-нєдєлькі, що сушаться на зміївику у ванній, люблю їхній запах за вушком, слухати як вони хрумають салати, як теревенять годинами по телефону, дивляться на конкуренток, страждають від зіпсованого манікюру, бавляться з дітьми. Я навіть примусив себе полюбити залишки губної помади, яку вони залишають після себе на чисто-білих фаянсових чашках з-під кави, хоч це було і не легко. З усього вищесказаного можна зробити один вагомий висновок: я — стовідсотково гетеросексуальний чоловік середнього віку, європеоідного типу, що не має фізичних вад, матеріально незалежний. Певною мірою гедоніст, який не відмовляв собі у шануванні різноманітних жіночих принад всіх рас і форм у той час, коли не був офіційно одружений. А оскільки одружувався я тричі, то відповідно щось руйнувало мої попередні шлюби.
І от, досягнувши цілком зрілого віку (а мені в наступному році вже виповниться п'ятдесят), я замислився над причинами того, до чого у безперервному потоці життєвої сансари ще не добиралася моя аналітична думка. А саме: чому ж руйнувалися усі мої попередні шлюби?
Зауважу від початку, я не є прихильником Фройда і його теорії психоаналізу, яку так само вважаю абсолютно суб'єктивною ахінеєю старого збоченця, але те що формування моєї психо-емоційної структури на ранніх етапах відбувалося під жорстким впливом розлученої і суворої бабусі, улюбленою фразою якої були більш архаїчні форми сучасного “всі чоловіки сволочі”, є об'єктивною реальністю. Батьки подалися до Східної Німеччини на тривалі гастролі і полишили мене на неї. Але з бабусею я був категорично не згодний. Чоловіків я любив в усіх проявах. Любив спостерігати, як вони підкурюють, палять, п'ють пиво. Як вони лаються, носять краватки, вправно виваджують ляща з річкової глибини, насаджують на гак мастирку, гребуть на човні, заправляють автомобілі, підкидають до небес дітей, розводять вогнища, рубають дрова, смажать шашлики, дивляться футбол, зосереджено сьобають борщ, зневажливо кидають на прилавок гроші, голять щоки електробритвою “Нева”, забивають цвяхи у стіни і тримають кермо автомобіля. Бляха-муха, хіба їх за це можна не любити?
Але, як показало життя — можна! Як це не парадоксально, але виявилося, що в світі існує ціле плем'я жінок, яке ненавидить чоловіків лише за те, що вони лише чоловіки. За те, що вони якось не так підкурюють, палять, п'ють пиво, лаються, носять краватки і далі за списком... Ба більше! З часом я побачив, що на підтримку цього чоловіконенависництва працює ціла індустрія, що виробляє мегатонни журналів, газет, телепрограм присвячених “святим жінкам” і “недолугим чоловікам”, яких зовсім не гріх і замочити відразу по тому як вони виконали свою біологічну функцію — якісно запліднили яйцеклітину, на довгі роки забезпечивши жінку дитиною (дітьми) які в будь-якому випадку не дадуть їй впасти на саме дно самотності. Тієї чорної, як космічна безодня, самотності від якої чоловіки намагаються втекти всіма можливими засобами. Але та безодня раз у раз наздоганяє їх нападами перманентних екзистанційних криз, які вони лікують алкоголем, спортом, кар'єрними вихилясами та різними іншими забавками у вигляді риболовлі, полювання, колекціонування або походів по бабах, лазнях і Карпатських горах. Чоловіча сутність — одвічна самотність і непереборне загострене відчуття невідворотньої смерті, а значить і тлінності, примарності земного буття. Вертикаль до небес і пошук Бога. Високі слова і сенси, про які, коли почнеш говорити з недалекою жінкою, то вона глибоко позіхне і нагадає тобі що треба винести сміття, купити завтра назальні краплі для Світланки, полагодити ручку у ванній, і взагалі непогано б було переклеїти шпалери в спальні.
Вони розбирають нас по кісточках, по гранулах, по молекулах. В курилках, кав'ярнях, кухнях, у приватних бесідах з психоаналітиками, у розмовах з доньками, сестрами, свахами, в величезних ток-шоу і приватному спілкуванні на ФБ. Щодня, щогодини. Вони нас досліджують, експериментують з нами, вивчають, класифікують, маніпулюють, складають у коробочки особливо цікаві екземпляри. Вони працюють з нами... А ми? А ми граємось із своїми амбіціями, воюємо з вітряками і справжнім ворогом, ганяємо на автомобілях, вболіваємо за "Динамо" Київ і "Манчестер Юнайтед", носимо краватки ну і далі за списком.
Хоча трапляються такі, які нас за це люблять. Люблять за те, за що ненавидять інші. Зустріти таку жінку, що любить чоловіка таким, яким він є — це велике щастя. Бо вся індустрія жіночих журналів, чисельних тренінгів і коуч-програм промовляє одне — прокачай його на гроші, чоловік має виконувати всі твої забаганки, бо він лише ресурс, шукайте статусних самців, використовуйте їх у власних цілях, народіть йому дитину і вхопіть за яйця, а буде брикатися - погрожуйте оприлюднити всю інформацію про те, який він жалюгідний, коли п'є своє пиво, насаджує на гачок липку мастирку, сентиментально плаче над фільмами Ларса фон Трієра, лишає шкарпетки під ліжком, огидно сьорбає борщ ну і далі за списком...
Навіщо все це? Моя відповідь така — щоб знищити в чоловіках все чоловіче. Щоб перетворити диких, невпокорених, агресивних і небезпечних воїнів на покірних, заляканих і слухняних волів, що будуть і будуть тягнути лямку життя до тої пори, поки жінки не накажуть лізти в могилу.
Тому, чоловіки, звертаюся до всіх нас — давайте будемо любити себе такими, якими ми є. Інколи дикими, неприборканими, інколи наївними і сентиментальними. Давайте будемо ретельно обирати воблери для осіннього походу на щуку, стежити за показаннями барометрів, цокати язиками, коли побачимо, як проїздить повз нас класна тачка, або закручувати шию, проводжаючи поглядом гарну дупцю. Лише за таких умов доля неодмінно пошле нам ту єдину, кохану і тільки нашу жінку, в якій ми полюбимо все: сумочки, баночки з кремом, трусики-нєдєлькі, тонкий запах моря за вушком, ну і далі за списком....
Інколи дива трапляються. А любов - є!
Алілуйя, панове-браття!
Показать перевод