дуже цікава стаття
http://gazeta.dt.ua/internal/liniya-tilu-_.html В українських військових бачать не захисників, а загрозу своїй безпеці ("Хай ідуть звідси, самі розберемося!" "Навіщо ці танки, в нас стріляти? За що?"). Десантників і гвардійців періодично бачать і рефлекторно бояться. Як небезпечних чужинців. У російських військових загрози не бачать ("Вони в нас стріляти нас не будуть!" Вони ж брати!", "Ну й що, прийдуть і підуть!", "Вони що, Донбас будуть завойовувати? Та ніколи!"), тому що їх ніби й не бачать. Побачити вояків сусідньої країни в озброєних людях, які затишно розташувалися в Слов'янську і облаштувалися в краматорській мерії, не хочуть ("Та ну, це наші!", "Це вам у Києві мізки промили!"). Самі зізнаються, що дивляться, практично, виключно російське ТБ, але при цьому охоче критикують українське ТБ, якого не дивляться. Сміливо видають за особисто бачене те, що, як виявляється потім, почули від когось ("Розстріляли сім'ю на блок-посту…", "Пограбували начисто…", "Так, вони там усі обкурені, ці гвардійці…", "Правий сектор у Слов'янську вбиває жінок…", "Мені друг розповідав, він брехати не буде…"). Скаржаться, що "Донбас не чують", але при цьому в суперечках воліють не чути аргументів, які не вписуються в їхнє розуміння того, що відбувається.
