Отако ще раз подумавши роблю для себе висновок, що це перший публічний крок "нової України", котрий мені видається атавізмом того клятого минулого, проти якого, власне, і стався Майдан, що продовжується понині фактично.
Свого роду "тривожний дзвіночок". І чогось дуже реалістично постає в уяві цілування в сраку переможеного дамбасу, толерантні загравання з гопником, що віджав у нас мабілу, але котрий раптом не проти "припасть на кори і глотнуть півка" за наш рахунок, звісно.