Справжня українська правда
Основний форум => Загальні обговорення => Тема розпочата: Geo від Серпня 10, 2018, 09:44:30 21:44
-
Мой побратим. Орден Богдана Хмельницкого. 18 операций. Подрыв на 6 кг фугасе... Конструктор "Лего", а не человек.. 60 осколков еще сидит. Доставать не будут.
Пьяный.
Разговаривавем опять и снова...сотый раз. Сейчас часа два говорим.
Е*учее общество...жестокое и безразличное. :smilie9:
-
Тримайтеся, Geo - заспокойте свого товариша...
Все буде добре...
:Razom:
:upa
-
Господи....как я устал....
-
Руки, ноги діючі в нього? Свої?
-
Він в Києві?
У мене є людина, яка під час обстрілу прикрила собою своїх товаришів і яку пошматувало хай Бог милує.
Випорпався і служить далі.
Може б їм поспілкуватися?
Я б спробував організувати зустріч.
-
А в Україні є військові психологи такого напрямку, щоб допомогли в його випадку? Чи одна профанація?
В нього сильні болі фізичні? Чи причини лише психологічні?
-
Таке пережити ... У людини постравматичний синдром. Це дуже велика і серйозна проблема, яка потребує професійного підходу і лікування.
Йому потрібна допомога кваліфікованого спеціаліста - психолога, психоаналітика і можливо, навіть психіатра.
Тут нема чого соромитися і треба негайно зайнятися цим. А то не дай Бог людина на себе руки накладе.
Дуже поширене явище у військових. В Канаді теж багато вояків та інших специфічних професіоналів страждає і дехто, на жаль, теж закінчив життя самогубством :(.
-
А в Україні є військові психологи такого напрямку, щоб допомогли в його випадку? Чи одна профанація?
В нього сильні болі фізичні? Чи причини лише психологічні?
Не профанація.
Проблема в тому шо у нас це все (реальна військова психологія) тільки зароджується.
Люди є і вони стараються.
-
Не профанація.
Проблема в тому шо у нас це все (реальна військова психологія) тільки зароджується.
Люди є і вони стараються.
Тоді треба до психолога, людині без спецпідготовки складно допомогти, навіть якщо вона пережила подібне...
-
Звернися сюди.
Володя зробить все що зможе
http://www.dopomoga.in.ua/about-me
http://www.dopomoga.in.ua/
-
Треба волонтерiв шукати, краще - за профiлем захворювання.
:smilie7:
-
Е*учее общество...жестокое и безразличное. :smilie9:
Могу сказать только две вещи
- мне в своей жизни не удалось ни в чем убедить ни одного человека
- когдато, очень давно, я понял что что бы ты не сделал благодарности ждать не стоит, и с тех пор на душе у меня всегда легко и спокойно (это я про общество). Но тогда я еще молодой был, даже юный можно сказать. Взрослого человека в таком убедить практически невозможно :(
-
Питання - вiд чого у нього зневiра - якщо просто втомися - потрiбен психолог, краще iз вiйськовим досвiдом.
Якщо ниють рани - то лише... шпиталь - iншого щляху немае.
:smilie7:
-
В бога вірить ?
-
Он в Днепре.
Мужик очень состоятельный. Есть в жизни все. Пошел добровольцем. Он для МЕНЯ - ГЕРОЙ.
Договорились, пусть приедет ко мне в любое время дня и ночи и живет, сколько хочет. Я всегда подвинусь. Закончили на оптимизме! Я его ЗА*БАЛ монологом про ЖИЗНЬ, какая она есть. Пока что все хорошо. Он ОЖИЛ. Засррррранец. :smiley24:
фффуффф...
-
RG правильне питання задав. Для віруючої людини найкращий психолог- священник. Не кожен, звичайно, його ще треба знайти.
-
Он в Днепре.
Мужик очень состоятельный. Есть в жизни все. Пошел добровольцем. Он для МЕНЯ - ГЕРОЙ.
Договорились, пусть приедет ко мне в любое время дня и ночи и живет, сколько хочет. Я всегда подвинусь. Закончили на оптимизме! Я его ЗА*БАЛ монологом про ЖИЗНЬ, какая она есть. Пока что все хорошо. Он ОЖИЛ. Засррррранец. :smiley24:
фффуффф...
Ну і добре. Головне, щоб відпустив депресняк. Щоб в той момент, коли накриває, був друг, який з тобою поговорить. Справжній. Гео, ти можливо його врятував.
-
Wrong Side Of Heaven
Господь мне говорил,
Как я постыден был.
И кем я стал.
И что создал.
Мне дьявол говорил,
Что невиновен был.
Я это знал.
Я сам им стал.
Непрощённый, я здесь один.
Не герой я, но дух горит в груди.
Где здесь правда сам я не найду
Стою я в грешном рае, и в праведном аду.
Стою я в грешном рае, и в праведном,
В праведном аду.
Меня господь спросил,
О том, что я творил,
Что я создал,
И кем я ныне стал.
Рассматривал я Сатану,
Себя в нём видел наяву.
Я взгляд отвёл,
И я ушёл.
Непрощённый, я здесь один.
Не герой я, но дух горит в груди.
Где здесь правда сам я не найду.
Стою я в грешном рае, и в праведном аду.
Стою я в грешном рае, и в праведном,
В праведном аду.
Я не противлюсь,
И вниз я сыплюсь.
Вниз и вниз, ещё темней.
Ближе каждый день.
И я всё ближе каждый день.
Ко дну.
Ко дну, ко дну, ко дну.
Ко дну всё ближе каждый день.
Непрощённый, я здесь один.
Не герой я, но дух горит в груди.
Где здесь правда сам я не найду.
Стою я в грешном рае, и в праведном аду.
Стою я в грешном рае, и в праведном аду.
Стою я в грешном рае, и в праведном,
В праведном аду.
-
Будет жить! Еще все самое важное впереди!
-
Мы с ним в одном взводе в училище 4 года кашу с одного котелка жрали. А теперь и еще одна война на двоих. Хрен он меня бросит одного!
:Prapor2:
-
Потрібна якась централізована структура, можливо, навіть Міністерство допомоги захисникам України - так, це має бути на найвищому рівні, бо це - одна з головних проблем України. Там мають бути і психологи, і соціальна допомога, і лікування ітд, все що необхідно людині для реаблілітації після війни.
Може воно є, просто я не в курсі.
-
Он только своих слушает...
...тццуко...сидели даже немножко плакали по телефону оба...два мужика по 50 лет....
-
А в Україні є військові психологи такого напрямку, щоб допомогли в його випадку? Чи одна профанація?
В нього сильні болі фізичні? Чи причини лише психологічні?
Не профанація.
Проблема в тому шо у нас це все (реальна військова психологія) тільки зароджується.
Люди є і вони стараються.
http://ukrpravda.net/index.php?topic=47438.msg1222492#msg1222492
Почніть зі сну і профілактики... Потім буде легше розбиратись з таким.
-
Потрібна якась централізована структура, можливо, навіть Міністерство допомоги захисникам України - так, це має бути на найвищому рівні, бо це - одна з головних проблем України. Там мають бути і психологи, і соціальна допомога, і лікування ітд, все що необхідно людині для реаблілітації після війни.
Може воно є, просто я не в курсі.
Допомагати треба раніше, ще коли вони там.
-
PTSD вимагає кваліфікованої допомоги. Я вище навів один лінк.
Всі попи йдуть одразу нахєр. Дружні розмови лише іноді тимчасово допомагають.
Хай приятель заведе пса. Відповідальність за інше життя може тимчасово відволікти і дасть нагоду спілкування та емоційного контакту.
Але все одно йому потрібна кваліфікована допомога. Зрештою, і тобі, Гео, не завадило б теж. Не ображайся, але це об'єктивний стан речей.
-
PTSD вимагає кваліфікованої допомоги. Я вище навів один лінк.
Всі попи йдуть одразу нахєр. Дружні розмови лише іноді тимчасово допомагають.
Хай приятель заведе пса. Відповідальність за інше життя може тимчасово відволікти і дасть нагоду спілкування та емоційного контакту.
Але все одно йому потрібна кваліфікована допомога. Зрештою, і тобі, Гео, не завадило б теж. Не ображайся, але це об'єктивний стан речей.
:smiley24: Ферал має рацію.
Це чудово, що Ви, Гео, змогли підтримати свого друга. І що він до Вас дослухається. Але тут потрібна системна підтримка. Одне іншому не завадить.
Бо все одно бувають моменти, коли людина наодинці із собою.
-
Он только своих слушает...
...тццуко...сидели даже немножко плакали по телефону оба...два мужика по 50 лет....
Могли би по 50 гр. коньяку тяпнути - iнколи знiмае внутришнiй АД - душа приходить в спокiй й Життя стае Веселкою.
Але психологiчна реабiлiтацiя все ж таки треба - не духовно, не душ-пастир, а медицина, професiйна, та що допоже знайти причiну, а нi наслiдки.
Зараз головне - заспокоiтися, нi слова про вiйну, хай збирае врожай фруктiв, овочiв, робить ремонт, займаеться автовтiвкою...
Дай Боже йому здоровя, а коли поруч добра людина - бiльше того - ДРУГ- все буде добре.
По Googlu шукайте Психологiчна реабiлiтацiя учасникв АТО.
:smilie7:
-
Для мене цинізм є ліками.
Треба цинічніше до себе відноситись. Допоможе.
-
У мене дружина сьогодні нахуй послала ватного психіатра підараса. Правда керівництво лікарні вибачилося за інцидент т.
-
Для мене цинізм є ліками.
Треба цинічніше до себе відноситись. Допоможе.
згоден.
-
Щодо суспільства.
Нормальні люди можуть ходити вулицями і не пересіктися.
Більше того нормальні люди мовчазні, я наприклад не завжди знаю що сказати ветерану.
У моєї дружини проблема - вона не тримає в голові існування нормальних людей, але з напівслова детектує йобану вату. Тому їй здається що більшість жителів київської області це вата.
-
Правильно детектує...
-
Не знаю.. Все залежить від людини.. Все індівідуальне.
Коли я зустрівся з психотерапевтов, стало ясно шо в мене проблема не в перенесенні болю чи шось таке. В кожного своє.
Може людині просто не вистачає спілкувпння, наприклад.
-
Погоджуюся з тими, хто каже про медичну допомогу. Це до психотерапевта (не психолога, не психіатра - це інший профіль фахівців, для першого це вже надто серйозна проблема, до другого, схоже, на щастя поки що не треба).
В Україні вже є фахівці, що спеціалізуються на військових травмах, і проходили навчання в Ізраїлі (там є цілий спеціалізований інститут, один з кращих в світі - не від хорошого життя, а тому, що в них конфлікт триває кілька десятиліть), і в Штатах (там це теж велика проблема).
Я знаю хорошого лікаря в Києві, сам в неї проходив лікування. Два тижні терапії вкупі з веселими таблеточками - і попускає. Головне - не затягувати та не лікуватись народними методами типу бухла або задушевного спілкування з друзями.
Ця проблема, на щастя, не морально-етична, не світоглядна, а всього лише медична.
З поганих новин: 'post-war syndrome' повністю не виліковується, час від часу за потреби доведеться проходити лікування, і в дечому змінити спосіб життя.
-
Пусть идёт в церковь. Если с Днепра, пусть сходит в Преображенку. Найдет настоятеля и поговорит.
Был у меня период, когда выпивал за раз по ноль семь и было мало и заснуть мог только пьяным, просыпался, шел в магазин среди ночи, покупал еще двести пятьдесят по дороге всасывал с горла, садился на лавочку покурил, домой и опять засыпал... так было почти полгода с момента серьезной трагедии. Почти все на мне поставили крест. Один раз проходил мимо церквушки, и зашёл, там сидела бабулька старенькая, никого больше не было. Долго с ней говорил, потом еще несколько раз заходил уже к священику... в общем прошел все, до исповеди и причастия. Попустило и потом полностью прошло, к своему стыду сейчас я редкий гость в церкви, тогда заходил часто...уже много лет вообще не пью, и дурные мысли голову не посещают. Хз что твой товарищ пережил и как оно легло у него на душу.
Было реально хреново, мысль о суициде приходила особенно по пьяни...
-
на жаль, серед психологів і психотерапевтів досить вати.. в мене є один такий знайомий, після Майдану і початку війни періодично лізе спілкуватися, і кожного разу його доводиться посилати(
-
(https://s.yimg.com/ny/api/res/1.2/hW5g4XvHNSbeslHh51uakQ--~A/YXBwaWQ9aGlnaGxhbmRlcjtzbT0xO3c9ODAw/http://media.zenfs.com/en-US/homerun/gobankingrates_644/f09980734d5fbe456770bd7789099690)
Чому він думає, що є гірше??
-
(https://s.yimg.com/ny/api/res/1.2/hW5g4XvHNSbeslHh51uakQ--~A/YXBwaWQ9aGlnaGxhbmRlcjtzbT0xO3c9ODAw/http://media.zenfs.com/en-US/homerun/gobankingrates_644/f09980734d5fbe456770bd7789099690)
Чому він думає, що є гірше??
Он не думает что есть хуже или есть лучше. Каждый человек индивидуален, и выход с критического состояния у каждого свой.
Сложно это все. Накрыть может через год после войны, бывает что и через пару лет у человека возникают проблемы. Война только в кино красивая
-
Не бери дурне в голову і важке в руки, іди спати солдат...
-
" Война только в кино красивая"
Ні. Вона страшна.