Юрій Винничук
23 hrs ·
Коли Ганця Хєрвам повідомила, що Янукович для українців, як рідний батько, я відразу опублікував у "Post-Поступі" листа: «Дорогий Вікторе Федоровичу! Батьку наш. Дозволь бити чолом. Якщо правда те, що сказала Ганця, то прошу – усинови мене. Я – круглий сирота. А з вдячності я тобі і води подам, і краплі накрапаю, коли теє. А, якщо не будеш дурним, то народного героя з тебе зроблю».
Відповіді я не отримав. А шкода. Бо якби він мене усиновив і послухав, то зараз би справді ходив, як герой, а революцією не пахло б. Бо я б його спитав:
– Батя, скажи, тіки чесно. Героєм хочеш буть?
Він щось там замимрив би. А я:
– Ну, ти ж мене уважаєш? Я ж твій син. Довжен уважать. Так от, шоб стать народним героєм, треба всього тільки Пуцькіна нахєр послати. Але привселюдно, так шоб усі побачили і записали. Дослівно: нахєр! Нє, не так, а так: Вова, йоб тваю мать, а нє пашол би ти нахєр! І ше було б добре додати: гандон плішивий! Наступний крок – почати садити всю свою срану еліту. Спочатку садити – потім виясняти, скільки вкрав і скільки може повернути. Те саме з митниками, податківцями, суддями, мєнтами, прокурорами, автодорівцями. Синів своїх, тіпа рідних, теж нахєр з пляжу. Бізнес забрати і поділити. Далі вигнати туди ж усіх державних службовців і депутатів, які, будучи на службі, захистили наукові ступені. Перевірити їхні дипломи, і в кого підробка – в тюрму.
– А Межигір'я?
– Оголосиш президентською резиденцією.
– Страусів шкода.
– Як не послухаєш, то взагалі їх не побачиш. Тоді підписуєш безвіз і тебе носять на руках.
– Та в Путіна на мене такий компромат! Карна справа, ходки, св'язі з кгб...
– Батя... тобі все простять. Посади тільки побільше – і народ тебе задушить в обіймах.
– Так Путін жи ж нападе!
– Але це хіба для тебе несподіванка? Ти ж знаєш, шо він нападе. От і стягуй війська на кордони, перекривай дороги в Криму. Оголошуй мобілізацію. Зуб даю, шо тобі пам’ятники будуть ставити в кожному селі, як Шевченкові.
– А я тоже стішки пишу.
– Батя, твої стішки хіба на зоні канають. Але я тобі зі стішками поможу. Я для тебе їх мішок понаписую. Любку, Жадана підключу, будеми писать замість тебе бригадним методом. І всьо про неньку Україну, калину, рідний поріг. Мені не шкода. Заради народного добра.
Ну, потім ми б це діло обмили, закусили, і я поміг би баті чамайдани пакувати в Москву. Шоб Пуцькіна послати дуже далеко.
Ех... не вийшло. Такого героя просрали!
