Olga Sobko
П,ятничне про армію-)
Поїхали ми якось черговий раз на Сумщину до хлопців, а нас там вже всі знають, пускають за блокпости, а тут допустили аж до самих наметів і техніки в поля.
Їдемо дорогою, а в посадці техніка замаскована, намети, патрулі ходять. Стали на узбіччі, вирішили, що Шкода, хоч і перетворюється вночі на БТР, але через бурелом за танками не полізе.
Посиділи з хлопцями, чайком нас почастували, кулемета дєвушці на шию навішали і ржуть-)Техніку показали, в бліндаж трикімнатний засунули....я, до речі, так і не зрозуміла, чьо бліндажі вночі копають, колись ще раз спробую розпитати.
А чайок такий....дає про себе знати....оце ходжу я і думаю, а де ж, бляха, в армії жіночий туалет. Ну показали мені "засєкрєчєний ліс", сильно, скажу я вам, вони його засекретили, головне не вступить, а пензлювать туди через бурелом де танки їхали, дорогу переходити і з горбочка спускатись. Ну сповзала я туди...ще той екстрім: не поламати ноги і не повибирати глазікі-)
Сидимо собі далі, на Київ не поспішаємо вертатись бо колесо лопнуло, запаску поставили, а на Великдень відкритого шиномонтажу на 3 області не знайшли, чьо спішить? Сидимо, значить, а підлий чай знову проситься у засєкрєчєний ліс. Дивлюсь, а такі зорі гарні, солдатам уже "тьомноє врємя суток" то-ість відбій скомандували, ну чого мені ризикувати здоров,ям і пертися в той лісок. Думаю, відповзу я так метрів на 20, все одно ж темно і ніхто мене не побачить.
Повзу, зірками милуюсь, вибрала гарне місце між БТРом і БМДшкою, багаттячка вартові палять, але ж мене видно. Думаю, оце треба телефон з кишені дістати, щоб потім командир солдатів не змушував з нічними біноклями лазити телефон шукати. Дістала, вже примірялась дивувати цвітуйочками, чи шо там було на майтках намальовано, флору і фауну....а тут мамця вирішили спитати, коли діти думають з армії додому вертатись бо ніч уже....Телефон красіво робить блим-блим кольорами самсунга, три прожектори з різних боків красіво роблять БЛИМ, і з трьох боків я чую "СТІЙ!ХТО ІДЕ??ПАРОЛЬ!!!"
...Стою я вся така в красіві цвітуйочки, і дякую мамі за іксфактор і свою хвилину слави з дупою у цвітуйочки фактично на сцені під прожекторами-)))
По голосу чи по цвітуйочках на майтках швидко поняли, шо таки свої і ілюмінацію вимкнули-))
Довго ржав мій муж, втішаючись, що я нарешті зрозуміла, як йому було після "чайку" у післяпологовому відділенні з єдиним жіночим туалето
