Олександр Алимов
13 июня
Мені противно читати френдстрічку. Два останні дні ми цілодово гасаєм дамбасом, їбашим танки(саме ті) і блокпости, нас вела пара російських МИ-35, чорного кольору, реактивщики спалили нахуй 300 гектар лісу з сепарами, десанти за півгодини до нашого приїзду роздовбали колону сепарів, кругом кров-гівно-пісок і сахар, трупи, машини... Літаки гудуть, вертушкі довбуть посадки. Нє, АТО не проходить зовсім, любі друзі.
Ось останній допис, але чомусь
тут15 июня, ночь - Сегодня были свидетелями эпической картины. Гора 500 м от границы, сверху блокпост с нашим флагами, батарея Д-30, БТР, горизонт дымит, летают снаряды, ересы, горизонт в дыму. И с трех сторон сходятся километровые колонны танков, бмп, сау, бтр, зеушкы на ЗиЛах, наша бригада, пограничники, десанты, грузовик с штабелями пленных сепаров, автобус с радистками (оу-е!!). Земля дрожит, пыль, крики поздравлений, и еще из леса четвертая колонна - наши грады! Ух! Жаль, фото не сделал.