Після буремних подій в Донецькому аеропорту та на Луганщині на початку минулого тижня із інтернету дізнався про те, що частину поранених бійців АТО направили на лікування до Центрального військового госпіталю в місто Київ.
Оскільки поранення потребують операційного втручання і, відповідно, необхідна донорська кров, поглянув на кілометрову чергу потенційних донорів в холод в Дніпропетровську я і собі вирішив зробити добру справу та здати надлишок власної крові на потребу стражденним, однак...
Але розповідатиму по черзі:
в минулий четвер - 22 січня в обідню перерву приїзджаю з роботи до шпиталю, заходжу в центр крові і пропоную прийняти від мене кров, на що якісь "коридорні" молодиці кажуть, що здача крові здійснюється з понеділка по четвер з 8:00 до 12:00, а вони заназ донорів не приймають, бо необхідно опрацювати обсяг крові, прийнятий в урочний час.
Дещо здивувався, адже коли в країні проходять бойові події, кров в профільному віськовому медзакладі потрібна весь час, зранку до вечора, не тут то в іншому місці, а тому приймати її від бажаючих здати також потрібно зранку до вечора, однак подумав, що здало дуже багато донорів, а тому багато роботи в спеціалістів шпиталю по її подальшій обробці та зберіганню.
Сьогодні об 11:10 я знову в шпиталі в центрі, і не зважаючи на час прийому бажаючих здати кров донорів не бачу, в коридорі шоркається зі шваброю якась тітка, до якої і звертаюсь із питанням де можу здати кров, на що вона радить зайти до 24 кабінету (ординаторська) і там запитати. Лікар звідти направляє мене знову в коридор, в коридорі пропонують власноруч заповнити анкету донора (хоча я вважаю, це повинні робити медпрацівники на підставі наданих донором документів), до мене підходить ще якись лікар, уточнює групу крові, і каже, що кров їм не потрібна. чесно кажучи, спочатку я отетерів, у мене відібрало мову - у госпіталі і не потрібна кров??? А як же Дніпропетровськ, Мелітополь, Одеса інші шпиталі, там теж не потрібна?! На наш шум із кабінету виходить черговий персонаж - типовий тиловий полкан медслужби, червонопикий, рум"яний, одяг 60-62 розміру і каже, що кров їм не потрібна, на сході країни всього вистачає. На моє зауваження, що кров я хотів здати їм, а для поранених військових та цивільних, і взагалі шпиталь міг би передати надлишки крові на потребу міста, полкан відповів, що якщо я так наполягаю, в мене її візьмуть.
Від злості, яка мене переповнювала в ті хвилини яледь не луснув та не пере...бав "настоящего" полковника по пиці. Зрозуміло, що я нічого не здавав, пішов звідти як обпльований, злий як мегера, і по дорозі неодноразово думав, а скількох іще потенційних донорів та волонтерів відкинули такі особи, війна в країні іде майже рік, а для них байдуже.
Гидко на душі панове, гидко. Напевно байдужість людська вбиває не менш, ніж війна...
