Та шо вас останавливает? Вчера на 3 страницах за месяц ЯО создали языком, сегодня ипаните уже, пока не протухло.
Сидить Путiн у себе в офiсi. Дзвiнок.
"Альо! Пане росiйський президенте? То Цильо туй из Андрашовцю, з пивної дзвонит. Задзвонив'iм, жеби вам уповiсти, же ми тут вам офiцiяльно войну декларуєме!"
"Харашо, Василий, – вiдповiдає Путiн, – Ето дєйствiтельно важная новость! А у вас бальшая армiя?"
"Йой, но зараз, малинько почекайте - каже Цильо, зробивши деякi розрахунки, - в нюй є я, муй кум Мішко, сусiда Пітю i всi шо туй зо мнов у преферанс грали. То нас ушитких вiсiм!"
Путiн зробив паузу. "Должен сказать тебе, Василий, што в маєй армii 100 тисяч людей, каториє толька ждут маєво прiказа!"
"Най би го фрас узяв!" - каже Цильо. "Я зараз вам передзвоню!"
Наступного дня Цильо дзвонить знову: "Ці чуєте, пане президенте, становище воєнне нико не удміняв! Ми туйки роздобули всяку войскову технiку для нашої пiхоти!"
"А што за технiка, Васілій?" - запитує Путiн.
"Но, в нас типирь є два бульдозери, комбайн, ай трактор вуйка Петі" - вiдповiдає Цильо.
Путiн дещо здивований: "Должен сказать тебе, Васілій, што у меня 6000 танков 5000 бронєтранспортьоров. Кромє того, со врємєнi нашего послєднєго разговора, я увелiчiл армiю до ста пятiдесятi тисяч!"
"Най би го фрас узяв!" - каже Цильо. "Я щи подзвоню!"
Наступного дня Цильо знову дзвонить: "Пане росiйський президенте, война іще триває! Ми туйки флот воздушний типирь маєме! Лоці з Мукачева переробив кукурудзник, примонтовав на ньом пару кулеметів спереду, ай до нас ся ще приєднало четверо фаттьову з пивної!"
Путiн помовчав хвильку, прочистив горло. "Должен сказать тебе, Василий, что у меня 100 бомбардiровщiка i 200 iстрєбiтєлєй. Моi воєнниє бази охраняются ракетамi тiпа земля-воздух з лазерной наводкой. А ещьо я увелiчiл армiю до 200 тисяч!"
"Матір Божа!" - скрикнув Цильо. "Я зараз вам передзвоню!"
Наступного дня Цильо дзвонить знову. "Слава Ісусу, пане Путiне! Я ся дуже перебачаю, але ми мусиме ся з той войни отступити"
"Нєужелi? Очень жаль" - вiдповiдає Путiн. "Почєму ето вдруг ви пєрєдумалi?"
"Пак бо, чуєте," - вiдповiв Цильо, "ми туйки посидiли за пару бочками пива, тай ся мiж собов порадили, i вздрiли, же аж нiяк не зможеме дванадцятеро прогодувати двiста тисяч полонених!"
