Автор Тема: Отака розмова...  (Прочитано 559 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Offline Feral Cat

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 46794
  • Never give in!
Отака розмова...
« : Серпня 01, 2014, 07:01:50 19:01 »
Дмитро Різниченко
7 hrs · Edited ·

Вчора у фронтовій зоні зупинив машину з однією жінкою і чотирма дорослими чоловіками. Іде розвідка боєм, а тут вони з-за ворожої межі несуться.
Обшукали.

- Куди тікали?..
- Від війни.
- Чого так довго сиділи?..
- ...В шахті працювали.
- В шахті?! - зривається мій напарник, - Аж до цього дня?.. Доки фронт до дверей не підійшов?! Та хто тобі повірить, сепаратист!
- ...Правда, в шахті!.. Горизонти заливає... Відкачка!.. Начальник не відпускав... Відгули взяли... Насосна станція...

Я слухав, як вони виправдовуються, і вірив кожному слову. Троє братів - два шахтарі, один - доросла дитина, явно слабуватий розумом. Огрядна, втомлена, перелякана мати. І батько. Зеленкуватий, висушений підземною працею.

-...Ви теж шахтар? - питаю.
-...Так... 36 років стажу...

Вірю, дядько, вірю. У тебе ж твої підземні десятиріччя на обличчі написані, на ребрах, на чорних репаних руках. У мене ж самого батько - металург, він же в мене теж півжиття на поверхню не вилізав. Він на роботу ходив, наче проклятий - хворий ходив, на пенсії ходив, коли місяцами зарплату не платили ходив. Сказали б - і під бомбами ходив би.

Їжджайте, батько. Вибачте, що ми тут з автоматами.
If you are going through hell, keep going.

Offline Старый Грек

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 1615
Re: Отака розмова...
« Reply #1 : Серпня 01, 2014, 07:16:08 19:16 »
У меня знакомая выехала с мужем из Луганска. Муж работает на хлебозаводе. Клятвенно пообещал начальству вернуться. И возвращался, но попал в тот поезд, который вернулся из-под .
Дебальцево обратно. Говорит, как будет первая возможность - вернусь.
Потому что, во-первых, хлеб, во-вторых, обещал, в-третьих, работа.