Є у мене друг дитинства, мати була росіянка, батько українець. Народився в Санкт Петербурзі. За сімейними обставинами проживав в Україні 10 років, потім переїхав з мамою в своє місто в Росію. Нещодавно приїжджав в гості, приїхав на два тижні, і так йому в Україні сподобалося, що гостював більше місяця, все кричав, як він любить Україну, де похований його батько. За коньяком у нас були довгі розмови про Путіна , українців та росіян, він з цікавістю дивився наші політичні передачі, говорив, що у них такого не побачиш. Через 10 днів проживання, сказав, що в нього відкрилися очі, що путін мудак, що він за Україну, що ми братні народи, повинні жити разом, і в дружбі. Я був дуже радий що переконав мого друга. Але одного разу вночі, він міцно випивши на самоті, сидячи біля телевізора і думаючи, що я сплю, дивлячись передачу із зони АТО, коментував так-росія вперед, бей хохлов, тварі хохляцкие "куда и на кого прете" і тому подібне. З ранку я не подав вигляду, що чув його коментарі, а він і далі продовжував негативно висловлюватися про путіна і свою країну яка розв'язала війну, про те як в Ленінградській області і Карелії виникне країна Ингермоландія і вони заживуть заможно без Росії. Він поїхав, але на наступний рік бажає приїхати в Україну погостювати. Але мабуть його мрія не збудеться, а у мене залишилося мерзенне відчуття від перебування мого гостя і колишнього друга.
