Майбутні дослідники останнього періоду часів «розвиненого путінізму», розглядаючи під мікроскопом історії діяння Путіна, дивуватимуть – для чого він поліз в Україну зі своїм «русским миром»? Міг би собі й далі тихо сидіти в Кремлі, грабувати Росію та розказувати по телевізору, як важко він працює «прикутий до галери» задля її добробуту. Їздити на саміти G8 і не створювати нікому проблем.
Також історики дивуватимуться, чому російські еліти дозволили Путіну вторгнутися в український Крим, за будь-яку ціну реалізовувати божевільні ідеї міфічної «Новоросії» та спровокувати відкіт Російської Федерації у третій світ.
Але Путіна абсолютно не хвилює те, що Росія, яка існує виключно за рахунок продажу своїх енергоресурсів, може заплатити дуже велику ціну за «Кримнаш» і «Новоросію».
Очевидно, що путіністи довго виношували цю велику національну державну «російську ідею», і висунення її в обгортці «русского мира» – стало апогеєм кампанії, котра направлена на знищення української державності.
Проте Путін прорахувався. Так сталося, що у нього виявилися на сьогодні не одна, а дві Ахелесові п’яти. Перша, це звісно, економіка, виживання якої напряму залежить від успішного експорту енергоресурсів. Другою Ахелесовою п’ятою, і не менш уразливою, стала для російського наполеончика якість населення Росії.
А це означає, коли Росія дійсно здатна виставити проти України кількамільйонну армію мешканців російської глибинки, то вона складатиметься, у переважаючій більшості, з хронічних алкоголіків.
Власне проблеми в України з Донбасом та Луганщиною виникли тому, що там проживали люди, котрі після розпаду СРСР і надалі продовжували уперто вести совітський спосіб життя.
А тяга частини населення цього регіону потрапити назад у вчорашній совітський день, з сурогатною горілкою по 3,12 і ковбасою невідомо з чого по 2,20, весь час підкріплювали, переповнені примітивною комуністичною ідеологією радянські фільми 30-70-х років та сучасні низькопробні російські серіали типу «Ментів» чи «Дальнобойщиків».
http://viktorkaspruk.wordpress.com/
