Раджу прочитати і послухати цих розумних жінок

[Feral Cat]

http://life.pravda.com.ua/society/2014/09/18/180597/

“14 березня цього року в Росії ухвалили закон про продовження терміну секретності документів ЧК НКВД і КГБ 1918-1991 року. Засекречується те, що досі залишається в дії.

Не йдеться про факти, імена тощо – йдеться про методички, підручники, за якими СРСР діяв за часів холодної війни. І завдяки цим підручникам, які ніколи не були розсекречені й оприлюднені, Захід 1991 року повірив, що виграв холодну війну, що СРСР справді розпався.

Веселий йолоп Фукуяма вискочив із криком "Кінець історії! Кінець історії!". Усі, звичайно, зраділи, що кінець історії, і тепер у нас усе буде гарно, буде вічний карнавал. Але методички зі стратегіями радянської інформаційної війни далі діють.

Джордж Ґріффін, ведучий американського телебачення, зробив інтерв’ю з колишнім співробітником КГБ, що втік на Захід, Юрієм Безменовим.

У 70-ті він був співробітником радянського посольства в Індії, там і втік. Не всім це вдавалося, бо КГБ відловлювало втікачів, як це сталося з Литвиненком на нашій пам’яті.

Безменов розповідає, за якими методиками працював СРСР із країнами третього світу. Перший етап – деморалізація країни, він забирає мінімум 15-20 років, здійснюється через освіту й медіа, вимагає підготовки принаймні одного покоління, для якого СРСР – читай, Росія, - не є ворогом.

Ми називаємо це інформаційною війною. Я їхала в таксі в прекрасному місті Львові, де все таке українське, ну таке українське, що не може бути, а у водія грала російська попса на "Русском радіо".

Йому не рве мозок когнітивний дисонанс. Зовсім. І в київських таксистів те саме.

Це якраз і є ціле покоління – приблизно з 2000 року, коли український інформаційний простір почав дерибанитись і перепродуватись власникам, імен яких ми не знаємо. І коли наповнювати цей простір почали російським продуктом. Найефективніша форма пропаганди: ви вмикаєте російські фільми (вони можуть бути й про якусь там няню) та відбувається розмивання інакшості.

Виросли люди, для яких росіяни у військовій формі – позитивні персонажі, яких грають Хабенський і Домогаров.“

[Feral Cat]

“Я не люблю владу як таку – ні ту, ні іншу, ні третю, ні п’яту. Ніколи в мене в житті не було хвилини, коли я могла сказати: "А от ця влада – моя". Навіть коли мої друзі пішли до Білого дому на барикади, я сиділа вдома і свою дупу підірвати не могла – мене щось зупиняло.

А зупиняв мене, зізнаюся, Єльцин. Тому що це партійний функціонер, і я казала: "Допоки не буде люстрації, я з вами, хлопці, ні на який майдан не піду".

Від того, що люстрація так і не відбулась, я думаю, і є всі подальші лиха нашої країни – вона потрапила не просто до рук колишніх партійців, а до рук найбільш зловорожої організації у світі: КГБ. Цього я Єльцину особисто пробачити не можу.

Мені не подобається влада, яка сьогодні є в Росії. Я не думаю, що якби я була українською громадянкою, мені б подобалась влада тутешня. Але сьогодні Росія не має шансу, що все стане добре, а Україна – має.

Чи є у вас в уряді нові люди, які зможуть розвернути корабель в інший бік, я не знаю. Але в Росії їх точно немає – майданчик витоптаний повністю.

Нинішні настрої росіян – це страх та очікування чогось жахливого. Повного апокаліпсису. Але частина людей готова терпіти всі проблеми – "зате Крим наш".

Ніякої сміливості в мене немає. До мене прийшли й попросили записати звернення з закликом виходити на Марш миру 21 вересня в Москві. Я сказала тільки одну фразу: "Я йду на Марш миру не тому, що я мужня і смілива, а тому, що я слабка й боягузлива. Тому що саме ми, слабкі й боягузливі, маємо зупинити цю війну".