- Піздєц, послєдняя ночь, - бормотав под нос Хома Брут, раскладуя по пєрімєтру круга ікони. - І, блядь, як чувствовав, шо нє надо було соглашаться. А щас хєр просциш, шо страшнєє: дожить до утра, чи витєрпєть сотню плєтєй неустойки согласно контракта.
Хома открив псалтир і достав флягу з горілкой.
- Круг єсть, ікони єсть, часник єсть, крєст єсть… Жаль Вакула сєрєбряні пулі зажав, бо його кум Гелетей, відітє лі, протів вооруженія добровольцев. Його би, козла, запєрєть тут на пару ночей...
Шото скрипнуло. Хома с ужасом уставився на кришку гроба, но та була неподвижна.
- Дьорнєм для храбрості… - підбадьорив він себе, откривая трясущимися пальцями флягу. Кришка гроба вдруг задрожала і слєгка отсунулась в сторону. Поблєднєвший Хома виронив флягу і схватив Псалтир, питаясь отискать нужноє мєсто.
- Так, нє стоїм, провєряєм свєт, камєри. Сколько у нас єщо до ефіра?
З гроба вискочив бєс і шустро забігав по церкві, то і дєло натикаясь на круг.
- Шо за хєрня посрєді студії, шо я об неї спотикаюсь? - пожалувався бєс. - Работать надо, а тут развєрнуться нєгдє.
З-под потолка вдруг ударили яркі прожектори і по іконостасу побєжали тітри.
- А публіка-то, публіка гдє? - заволнувався бєс, хлопая в ладоші. Тотчас із всєх щєлєй наружу полєзла всячєска дьявольщина, занімая мєста вдоль церковних стєн. Хома с ужасом наблюдав за проісходящим, беззвучно шепча молитву.
- Всьо, поєхалі, - приказав бєс, заскакуя на амвон. - Добрий вєчєр, дорогі тєлєзрітєлі. В ефірє студія Сявкі Шустєра і я, самолічно он. Сєгодня обсудім сітуацію на востокє страни і, кажется, я уже слишу, как прібліжаєтся пєрвий гость.
Хома почув позаді себе цокання копит і злякано обернувся. Самодовольний лисєющий чорт важно шагав прямо на нього, пока не уткнувся носом в граніцу круга.
- Сявік, шо за хєрня посрєді студії, шо я об неї чуть нос не розбив? - пожалувався чорт, наощупь обходя круг. - Шото круглоє і воня часником.
- Да вот уже трєтій ефір не можем понять, шо такоє, - пожалувався бєс. - Кстаті, почєму ніхто нє прівєтствуєт народного дєпутата Нєстора "Борзопісца" Шухріча?
Дьявольщіна обрадовано заулюлюкала і захлопала в ладоші.
- Во-о-от, - обрадовано кивнув бєс, уступая амвон. - Раскажитє, Нєстор Івановіч, шо за піздєц проісходіт сєйчас в странє?
- Піздєц абсолютно полний, - согласився чорт, приглажуя лисину. - Кієвскіє каратєлі нагло нарушають условія пєрємірія, расстрєлюя мірних ополчєнцев, які питаються шквальним огньом вибить укропов за прєдєли ними же обозначеной буфєрной зони.
- А главний шо дума по цьому поводу? - живо поінтєрєсувався бєс.
- Главний щас болєє озабочєн іскушеніями і соблазнами європєйських політіков, коториє пошлі на поводу у Госдепа і питаються задавить його санкціями… Сявік, шото тут как-то душно. Хто-то молитву читає, ілі шо? - пожалувався чорт.
- Прінєсітє гостю смоли, - распорядився бєс. - Так ви говорітє, шо дєпартамєнт Господєнь актівно вмєшується? А вони в курсє, шо це нарушає мєморандум о свободной волє і правє вибора, которий був заключон с чєловєком от начала врємьон?
- Міністр іностранних дєл господін Козлов постянно об етом блєєт. Но ви же знаєтє, шо Богу закони не писані, он їх сам устанавліваєт. А вообщє лічно я увєрєн, шо укропи послє своєй наглой попиткі отдєліться от царства тьми просто обязані упасть на колєні і умолять главного, шоб он їх простіл, прісягая йому на вєрность.
- А вам не кажеться, шо укропи рассуждають іначє? - осторожно поінтєрєсувався бєс.
- Наша фракція в парламєнтє сдєлаєт всьо возможноє і нєвозможноє, шоб убєдіть насєлєніє в нєобходімості етого шага, - завєріл чорт. - Потомушо бєз етого мір нєвозможен. А люді усталі уже от затяжной братоубійствєнной войни.
- Спасібо за участіє, господін Нєстор, - склонився в уважитєльном рєнєсансє бєс. - Прісядьтє пока вон там, под іконамі. А возможен лі мір ілі нєт, я би хотєл обсудіть с народним дєпутатом і потомствєнной вєдьмой Єлєной "Закрой хлєбало" Бондурєнко.
Кришка гроба з'їхала набок і оттуда поднялась вєдьма в бєлом саванє.
- Чєснок? Чєснок і горілка? - ощетинилась вєдьма, хіщно раздувая ноздрі. - Сявік, у тєбя в студії злобно затаілся укроп?
- Та вродє нєт, - подозрітєльно принюхався бєс. - Нічєго такого не чуствую.
- Странно, - пожала плєчами женщіна і, взлєтєв под самі купола, приземлилася на амвон. - Так шо ти хотєл, спрашивай.
- Хотєл узнать ваше мнєніє о том, возможен лі в прінціпє мір мєжду Росієй і Україной.
- Какой мір? С кєм, прєдатєлями і фашистами? - нєрвно хіхікнула вєдьма. - Наша дєлєгація на днях посєщала главного і он чьотко заявив: лібо капітуляція, лібо полчища лєгіонов тьми через два дня захватят Кієв, а ше через день всьо остальноє.
- А вот говорят, будто в дєло вмєшався Господь, - уточнив бєс. - Ви шото слишалі?
- Я, блядь, даже щас ощущаю, будто тут хто-то молиться, - пойожилась вєдьма. - Горілка, чєснок… Шо за хєрня?
Вєдьма снова взлєтєла і прийнялась наматувать зігзаги по церкві, подозрітєльно разглядуя все вокруг.
- Бля, а ето шо било щас? - пожалувалась вона, з размаха налєтєв лбом на нарісованний Хомою круг.
- Ніхто не знає, - пожав плєчами бєс. - Так шо сказав главний, когда всєм піздєц?
- Скоро, - завєріла вєдьма. - От как только с G20 вєрньотся - так сразу начньот хєрачить. Потому шо дольше тянуть опасно, подзємноє царство може не видержать под натіском свєта.
- То єсть Бог всьо-такі актівно вмєшується? - перепитав бєс.
- Уже бєз разніци, - вєдьма вскарабкалсь на амвон, потирая ушиблєнний лоб. - Тєм болєє, шо главний тоже нє ликом шит, а сотворьон по образу і подобію.
- Кстаті етот вопрос мєня бєспокоїт. Чєловєка вєдь тоже Бог сотворив по образу і подобію, так стоїт лі нєдооценівать укров? - заволнувався бєс.
- Конєшно стоїт, - успокоїла його вєдьма. - Укропи со мной і Нєстором справиться нє способни, а главний їх просто в сєру сотрьот, єслі шо… Слушай, і всьо же, давай позвем Вія, пусть посмотріт. Бо укри сука хітриє, а я уже трєтью ночь шось нєхароше чувствую.
- Можно і Вія, - согласився бєс, хлопая в ладоші. - Прівєдітє Вія!
- Я живой! - почулося в гробу і оттуда випригнув огромний бугай з золотим унітазом подмишкой. - Лєна, ти шото хотєла?
- Віктор Фьодоровіч, тут какая-то странно нєздоровая атмосфєра, прямо как на Майданє, - пожалувалася вєдьма. - Нє моглі би ви глянуть, может шото замєтітє? Потому шо сумєлі ж увідєть воврємя прібліжающийся піздєц і упорхнуть под защіту главного.
- А шо тут замєчать? Вон сидить, обложився іконами і бздить даже взгляд поднять, - розсміявся бугай, тича пальцем прямо в Хому.
- А-а-а! Мочі козла! - заістєрила вєдьма.
- Та пусть сідіт, шо он сдєлаєт? - махнув рукой бугай.
- Сєгодня одін, а завтра целий Майдан? - не успокаювалась вєдьма. - Мочі укропа!
Дьявольщина рєзко взмила в воздух і прінялась пікіровать на Хому. Той іспуганно свернувся калачиком і заорав, виставляя перед собой крєст. Внєзапно пропєл пєтух.
- Та ну йопт! - вскричала дьявольщіна, лопаясь, як мильні бульбашки.
- Шо ти смотріш, огрєй єго толчком! - орала вєдьма на Вія. Но нє успєл тот отвєтіть, як пєтух прокричав во второй раз. Вій растєряно пожав плечами, подняв кришку унітаза і залєз вовнутрь.
- Козли! Тогда я сама, - угрожающє завопила вєдьма, неєстєствєнно растягуя рот. Но пєтух прокричав в третій раз і її привалило кришкою гроба…
А утром сєлянє найшли Хому п'яним і посєдєвшим. На попитки узнать шо случилось він расказував разні нєбиліци, в которі ніхто не вірив. В конце-концов рішили, шо у парня біла горячка, і отправили в монастир, гдє он і запісал для потомков ету історію.
Редаговано в Середа, 24 вересня 2014 10:11
