«Всі тихенько мовчать про бюджет»
Що думаєте з приводу останньої зміни в керівництві Міністерства оборони? Коли на посаду міністра призначали «удошника» Валерія Гелетея, на його адресу звучало багато критики. 14 жовтня відомство отримало нового керівника – командуючого Нацгвардії Степана Полторака. Він буде краще справлятися?
Я не хотів би коментувати дії керівників Міноборони. Та й важко щось сказати. Я не знаю особисто Степана Тимофійовича. Можу побажати тільки, щоб йому вдалося здійснити те, що від нього вимагають. Зараз там потрібен ефективний менеджер державницького типу. Питання тільки в тому, які йому будуть поставлені завдання: чи оперативні, чи стратегічні.
Юрій Єхануров
Юрій Єхануров
От кинулися: треба робити мобілізацію. А про те, що два роки тому всі військкомати були практично ліквідовані, якось так не подумали. Коли почали відновляти військкомати, виявилося, що до воєнкомів є багато претензій. І от зараз їх хочуть направити в АТО, а поранених хлопців з АТО зробити воєнкомами. Я розмовляв з одним поважним генералом з цього приводу. Що таке серйозний воєнком в середній області? Щоб було зрозуміло всім: командиру полка, якщо його перевести на цю роботу, потрібно буде ще два роки, щоб навчитися там працювати.
У вас є рекомендації новому міністру оборони?
Тема мобілізації, тема підготовки до всього, що пов’язано з військовими справами, - це надзвичайно важка кваліфікована державна робота. І її треба починати зараз в умовах, коли розвалені повністю військкомати. Їх треба відновити. Ми повинні мати серйозні резерви, мати на обліку всіх, хто тримав зброю у руках. У нас достатня кількість офіцерів, прапорщиків, сержантів – всіх тих, хто служив. Коли Радянський Союз розвалився, в Україні було понад 900 тисяч військових. Це люди, які здатні носити зброю, українські патріоти, як правило. Треба зробити все, щоб цей потенціал використовувався. Ще п’ять-шість років тому у нас був резерв. У нас були люди в резерві, які, умовно, були приписані до конкретної бойової машини, і яких раз на рік викликали, і вони проходили підготовку, ремонтували, готували танк до бою. Потім все це було ліквідовано, не виділялися кошти.
Треба подивитись, скільки коштів виділялось на армію весь час. Що ми бачимо? Голі й босі вояки із Міноборони і більш-менш нормально укомплектовані прикордонники і Внутрішні Війська, які перетворились в Національну гвардію. Міліцію все-таки підтримували – туди давали кошти. Можливо, в загальних обсягах цифри по відомствах десь схожі, але не треба забувати, що у Міністерства оборони кораблі, танки, машини, ще багато з того, чого немає у міліції. Це зовсім інше озброєння. І утримання його вимагає серйозних витрат.
Новому міністру оборони і всім нам треба розуміти ще дещо. Літаки у нас колишні радянські. Нам треба перейти в майбутньому на нові літаки. Танки – це в принципі вчорашній день. Не дивлячись на те, що у нас завод Малишева (виробник бронетехніки), основна техніка зараз інша.
Якщо ми хочемо працювати за стандартами НАТО, треба розуміти, яка там структура війська, яку техніку потрібно мати кожному підрозділу, які кошти треба виділяти. А всі тихенько мовчать про бюджет. Бюджет схований в уряді, і вони не хочуть тим бюджетом, який вони підготували, напередодні виборів нікого лякати. Досі не затверджена навіть чисельність Збройних Сил. Діє та чисельність, яка була визначена ще при Януковичі. А працівник міністерства фінансів не має права чисельність військових брати з голови, він має писати з закону. А в законі, по-моєму, 160 тисяч. Але мінімум 250 тисяч військових має бути у нас зараз чисельність Збройних Сил України.
Деякі з проблем виникли не вчора. Що заважало колишнім міністрам оборони, в тому числі, і вам, їх вирішувати?
Роботи дійсно непочатий край. Замість того зараз йде хвиля, мовляв, генерали у нас не такі. Так, багато претензій справедливих до них є сьогодні. Зараз належить серйозно укомплектувати наново керівний склад. Але проблема в тому, що потрібен час, щоб ці люди навчились працювати, щоб вони думали далеко на перспективу. Бо сьогодні стоїть одне завдання, а думати треба і про завтрашній день, водночас вирішуючи питання Донбасу, військово-патріотичного виховання, підготовки резервів.
В Україні потрібно створити понад сотню військових ліцеїв з підвищеною фізичною підготовкою. Зразки в принципі є - в нас таких є півтора десятка. Фактично це інтернати. От уявіть собі, якби ми мали зараз в кожній області по десятку таких ліцеїв, скільки молодих хлопців з Донбасу можна було б забрати і виховати їх в нормальному патріотичному українському дусі? Військова освіта – один з найважливіших елементів, якщо думати про майбутнє. Вже гроші в шахти не закопують. Ці кошти можна пустити на те, щоб цим людям дати майбутнє. Не обов’язково, щоб потім вони були військовими. Це люди, які можуть піти на державну службу, в інші місця. Але треба було б дати можливість їм два роки протриматися. І щоб родини були спокійні, що їх діти влаштовані і що про них думає українська держава. Ми в свій час відкрили такий ліцей в Севастополі - військово-морський. Мі відкрили навчальний заклад в Харкові по підготовці сержантів.
