Ви бачите якийсь найбільш ймовірний сценарій розвитку подій?
Не хочеться виступати в ролі Кассандри. Нічого доброго. Депресивний регіон, з яким все одно треба було щось робити, в який треба було вкладати серйозні кошти для того, щоби населення було зайнятим. А зараз в цьому депресивному регіоні ще й війна. Є величезна кількість населення, до якого поступово дійде, що без України їм не вижити. І треба готуватися до того, що вони будуть переселятися, будуть іти в центральну, західну Україну. І ми маємо розглядати це, як чергову гуманітарну катастрофу на території України.
Американський історик Снайдер почав досліджувати Україну і акцентував увагу на тому, що через якісь особливості, на цій території гине дуже багато людей. Протягом XX століття: гуманітарна катастрофа – Голодомор, Друга світова війна, під час якої на території України загинуло більше всього людей, гуманітарно-техногенна Чорнобильська катастрофа. А тепер Донбас. Це мільйони людей, досить великі обсяги роботи на майбутнє.
Щось в проблемному регіоні може змінити заміна губернатора-олігарха Сергія Тарути на губернатора-генерала Олександра Кіхтенко?
Кіхтенко буде виконувати все, що йому накажуть. І, можливо, це і добре в нинішній ситуації. Там дипломатії особливої не буде. Та там і треба бути хорошим виконавцем.
Ви бачите шляхи звільнення окупованої частини Донбасу?
Думаю, це буде територія з особливим статусом, незалежно від того, як це буде виглядати політично. Особливий статус – депресивний регіон без майбутнього. Шахти мають бути закриті. Має бути зовсім інший підхід. Зрозумійте, середній бізнес Донбасу звідти виїхав. І я не думаю, що він повернеться. Більш-менш активні представники малого бізнесу теж втекли звідти. А олігархи себе «проявили» – вони просто здали Донбас невідомо кому. Вони не виявилися лідерами, не виявилися відповідальними перед своїм народом, який їх збагатив. І треба з цим змиритися, треба з цим жити.
Пропонуєте просто закрити очі? Але там залишається набагато більше людей, ніж виїхало.
Там залишилися люди, які вважають, що всі їм заборгували. «Они видите-ли всех кормили, а теперь кормите нас». Там залишилися люди – «совки» в основі своїй. Але це наші люди.
Ви не думали над тим, що дехто з них просто не має можливості залишити домівки?
Всім, кому належать пенсії – будуть їх отримувати. І так далі.
Але зверніть увагу, яка основна рушійна сила була на початку подій на Донбасі. Це були жіночки, десь після 50-ти, чоловіки яких або спилися, або вмерли. Тобто багато неблагополучних людей зібралися в одному місці. Це дійсно соціально важка тематика. У Ліни Костенко в «Берестечку» є жорсткі слова: «Не звикли думать, звикли говорити. Кричати звикли – «слава» та «ганьба».
Донбас вимагає серйозного наукового вивчення і вироблення рекомендацій. Я от знаю, що є Інститут економіки промисловості Академії наук України, який розташований в Донецьку.
Подібних дослідницьких інститутів на Донбасі, насправді, багато.
Так. І цих людей треба вивезти зараз. Надати їм роботу. Це інтелект Донбасу – їм треба надати можливість працювати. Виші в основі своїй вивезли чи вивозять. Треба вивозити і науково-дослідний склад. Всім треба дати роботу в центральній Україні. Хай вони працюють на те, як нам далі бути із Донбасом.
Я от вважаю, що там просто відбулася гуманітарна катастрофа, і треба виходити з того. Але краще, ніж я, про це, напевно, скаже, наприклад, Елла Лібанова із своїм Інститутом демографії та соціальних досліджень. Там має працювати дуже багато людей гуманітарного складу. Вони мають дати рекомендації суспільству, як нам бути з Донбасом. Дуже непроста там ситуація. Дуже непроста ситуація із населенням, яке, скажемо прямо, не дуже добре до нас ставиться, до всіх українців.
