мурашки по шкірі
на час першого фото, якщо я вірно зрозумів час, я вже був в повній амуніції, бронік, щит, каска, протигаз, біта, наколінники, налокотники, рукавиці, в останній момент принесли нові підстилки з підігрівом і теплі шкаретки, бо після ноч ніг не чув, замерзли
випили міцної кави і ....
а на момент другої, якщо я знову правильно розумію час, я вже мав два зламаних ребра, два з тріщинами, забій легені, дихав дуже неглибоко і через раз, але вже обкололи і я хотів іти назад, поки лікар не сказав, що ребро може пробити легеню і тоді все, а йди до травмопункту з такими травмами було неможливо
тому син сидів на телефоні і шукав варіант відправити мене в Тернопіль, а лікар, вколов щось і я вирубався
потім дуже смутно, машина легкова, десь перегрузили в фуру на ліжко за водіями і закидали речами, потім вже затемно пересадка в іншу фуру і включився коли почув голос жінки,
довезли майже під дім, але нести було нікому, тому дійшов сам, розійшовся потрішки
перевділи травмопункт, ренген, лікар сказав, що без зміщення і легеню не зачепило, туга пв*язка, уколи і під обласне управління УМВС там получив гумову кулю і здобув трофей, пару погон з пана підполковника, один потім віддав Саші, його коллекція була потім в неті, потім СБУ
потім відправляли автобуси на Київ, дуже хотів поїхати, але місця не було і уколи відпустили, дихати було дуже боляче, в один з автобусів сів Назар Войтович, його ще не хотіли брати, бо без каски і всього іншого, але він таки заліз
далі уколи і як в тумані
самі довгі 24 години в моєму житі
потім зайшов до друга, що живе в центрі і відключився прямо на табуреті в прихожій
проснувся вже десь в 20.00 ввечері
телевізор, інтернет, телефон, уколи - стоїмо, але дуже важко
наші хлопці взяли зброярню міліційну
формували автобуси вже людей з зброєю
далі діра і нічого не пам*ятаю одні обривки
майдан, що горить, дзвінок сина, що живий
виступ Парасюка
уколи, спроба відкашлятись - як повний капець
а потім перемога, як шок
і кадри прощання з загиблими
і організація перевозки тіл
і перші прощання
час спресувався так, що з 18-го лютого по 2-ге березня дні не сприймаються окремо, а один цільний відрізок
а потім організм відмовився функціонувати і на тиждень я вибув з реальності, забрали телефон, інтернет і телевізор, дали книжки і сказали лежати
а далі вже зовсім інша історія
