Автор - бабушка Туфіля:
Немає прощення нашим ворогам
У Києві на Майдані
Стоять наші хлопці.
Нігоян читає вірші
В вишитій сорочці.
Україну палко любить
Й Кобзаря читає.
Що життя лишилась жменька –
Один Бог лише знає!
Гарний хлопець, чорнобривий –
Як той дуб квітучий!
Вбили нелюди Сергія,
Но дух невмирущий!
Плаче люба його ненька,
Що сина немає.
ЇЇ біда – наша біда,
Всім серденько крає!
ЇЇ син завжди із нами,
Його дух літає!
Убієнних ціла Сотня
З Богом спочиває!
Плачуть квіти на Майдані,
Й наречені плачуть,
Що їх любі козаченьки
Вже цей світ не бачать!
Так за вільну Україну,
Щоб жилося луче,
Вбив їх мрії Янукович,
Їх життя квітуче.
Чому монстер Янукович
Не вийшов до люду?
Нащо зека обирали,
Котрий звик до блуду?
Чому, люди мої милі,
Ви його не вбили?
Краще б його на Майдані
Замість шин спалили!
А із Пшонки – прокурора
Натопили б сала!
Щоб собаків годувати –
Ото б була кара!
Ще б Захарченка повісить
Догори ногами,
Й живцем шкуру з нього дерти,
Як він робив з вами.
А всім зрадникам – убивцям
Виколоти б очі.
Їх чекає страшна кара –
Це слова пророчі!
А народ наш згуртувався,
Його не зламати!
Він готовий за Вкраїну
І життя віддати!
Хай не думає Росія
У нас панувати.
Будуть путінські їх трупи
Собак годувати.
За всіх наших убієнних,
Яких кати вбили,
Не простять їм наші внуки
Повік до могили!
