У мене кожен день - критичний. Але то таке...
Щодо теми, то я мав на увазі той факт, що за останні 300-400 років українські поведінкові стереотипи і пріорітети практично не змінилися.
Українці повинні були перетворитися у націю промисловців і робітників у 20-му столітіі на додаток і тоді був би повний комплект - модерна нація з потужною перспективою. Чого лише варті імена - Пулюй, Сікорський, Тимошенко, Корольов, Голоняк, не кажучи вже про тисячі здібних інженерів та архітекторів. Але не судилося...
В 1920-ті сільська молодь рушила до Харкова, Катеринослава (Дніпропетровська), Юзівки, Києва, Одеси, Миколаєва. І політика українізації (насправді - коренізації) та робітничої освіти (робфаків) знайшла в тих містах потрібний їй грунт в особі вчорашньої сільскої молоді.
Це стало небезпечниим для Москви і... бабах!!! - Справа СВУ, колективізація, Голодомор, і одночасне припинення коренізації (українізаці) - мали на меті залишити українців нацією колективізованих рабів. Зрештою те таки не вдалося, і сьогодні українці зберігають тгри свої архетипи дещо в модифікованому стані.
Але біда в тім, що індустріальна частина нації - так і залишається такою, якою її створили в СССР, тобто домінованою кацапами і орієнтованою на Кацапію.
Тому деструкцію Донбасу треба розглядати в позитивному ключі як таку, що нарешті припинить домінацію кацапізму у важливій частині українського соціяльно-економічного розвитку.
Власне деструкція Донбасу якраз і відбулася через люпменізацію регіону, який свого часу був індустріальним та з часом втратив свою важливість. Дуже цікаво, але внаслідок перекосів в політиці СРСР склалася ситуація, що призвела до певного феномену. Західна Україна, яка значно менше була задіяна в процесах індустріалізації стала активно розвиватися в постіндустріальному світі. Офшорне програмування, туризм, сфера послуг і т.д. Крім того близькість до західної цивілізації та відкриті границі дозволили багато змінити в побуті в кращу сторону та розширити світогляд.
Не факт, що ми здатні в глобальному світі створити конкуренцію промисловим гігантам, типу Китаю. Треба шукати свою нішу. От я думаю, що в Донецька чи Криму цієї ніші немає. Той же Дніпротетровськ, Львів чи Київ значно конкурентноздатнішим виявився ніж Лугандон з його робітничими селищами.
Так що все буде ок.
Вчора випадково почув як молоді програмери, за пивом, в Івано-Франківську обговорювали команди на Ассемблері. Наскільки я зрозумів замовлення якесь в США в них. А ви кажете селяни безперспективні в сучасному світі. Походження в наші дні не має ніякого значення, а глобальний світ створив такі ліфти яких раніше ніколи не було.
