Наш народ воевал!

[Dori]

Киев
Ну конечно Пеця не при делах

Блин, это ж сколько колорадских недоумков осталось еще. Повылазили.

[Feral Cat]

Дєди ваявалі, туди іх в качєль... А внукі гардяца. Совок невиліковний...

[DeadHead]

форумне побєдобєсіє продовжується))))))))))))

[server error]

Тут пісня гарна  в тему

[reema]

Кіно подивився . Не вразило  . Такі узагальнення як " НКВД обучало СС" притягнуті за вуха і мають ознаки пропаганди ( принцип " дисплейсмент " ) . Те що офіцери " Гестапо" були членамии політичного філіалу СС , не робить попереднє твердження правильним . Це як звинувачувати КПСС в тому що довгоносик поїв 100 гектарів буряків ( ну предсєдатєль колхоза ж члєн чи нє члєн ? )
По - друге , я мав наувазі тих людей які воювали ,а саме Ваффен- СС.

Немцы давным давно осознали, извинились и покаялись перед всем миром за свое нацистское прошлое. У рашистов же на покаяние даже намека нет, грезят о каком-то бредовом "величии", палача Сталина снова превозносят до небес.

[reema]

Канцлер послевоенной свободной Германии Вилии Брандт на коленях просит прощения

[cheshuntt]

Немцы давным давно осознали, извинились и покаялись перед всем миром за свое нацистское прошлое. У рашистов же на покаяние даже намека нет, грезят о каком-то бредовом "величии", палача Сталина снова превозносят до небес.

Зрозумійте мене правильно , я не прихильник націонал - соціалізму і ніколи ним не був і не буду . Тут раше філософські роздуми . Тому я й сказав що цивілізаційний вибір мій " був би " за німцями . Тому що тоді НІХТО не знав,  що націонал - соціалізм є зло . А от реальна здібність проаналізувати свої вчинки , мати мужність визнати свою неправоту і покаятись за злочини , всеж таки характеризує німецький народ з усіх кращих боків .
Крім того всі " звєрства фашістов" про які нам чухали по вухах в школі , в 90 % - пропагандистське фуфло .

[reema]

Немцы давным давно осознали, извинились и покаялись перед всем миром за свое нацистское прошлое. У рашистов же на покаяние даже намека нет, грезят о каком-то бредовом "величии", палача Сталина снова превозносят до небес.

Зрозумійте мене правильно , я не прихильник націонал - соціалізму і ніколи ним не був і не буду . Тут раше філософські роздуми . Тому я й сказав що цивілізаційний вибір мій " був би " за німцями . Тому що тоді НІХТО не знав,  що націонал - соціалізм є зло . А от реальна здібність проаналізувати свої вчинки , мати мужність визнати свою неправоту і покаятись за злочини , всеж таки характеризує німецький народ з усіх кращих боків .
Крім того всі " звєрства фашістов" про які нам чухали по вухах в школі , в 90 % - пропагандистське фуфло .

Тут я полностью согласна с вами. Более того большинство немцев понятия не имело, что евреев истребляют в концлагерях, а узнали обо всем только когда пришли американцы и газеты начали писать правду...

[cheshuntt]

Начало распространения штундизма среди коренного населения Украины принято относить к 1859 году, когда к одной из пиетических групп, действовавших в районе г. Николаева присоединился житель деревни Основы Одесского уезда крестьянин Иван Федорович Онищенко, который стал первым активным проповедником данного учения среди украинцев.
Благодаря его усилиям, а также деятельности привлеченных им к проповеди крестьян Михаила Ратушного и Герасима Балабана в указанном населенном пункте была сформирована первая штундистская община, состоявшая из этнических украинцев. К 1867 году эта община насчитывала вместе с жителями соседних деревень (Игнатовки и Ряснополя) 35 семей.

ПС . Це історичне доповнення до " історії" про поліцая .

[Feral Cat]

[Адам Жоржович]

Киев
Ну конечно Пеця не при делах

Знов щось взбднув, а що - сам достоєвський не просцить собі хуя.  Поясни зв'язок між чуваком на ім'я "Пеця" і фоточками, котрі ти запостив. 

[Бумеранг]

Опять в истерике казенной
Блюет фанфарами эфир,
И все мерзей воняет зоной
Всегосударственный сортир.
Непогребенные останки
Вновь скрыты сорною травой,
Но черно-рыжие портянки
Растянуты над мостовой.
Пир на крови, веселье в склепе,
От пафоса дрожащий гимн
Рабов, что отстояли цепи
И навязали их другим.
Флаг победившего насилья
Сжимает потная рука,
И зассанная блядь Россия(*)
Стоит у винного ларька.
Косая, грязная, бухая,
Стоит с портретом палача,
И сталинские вертухаи
Ползут, медальками бренча.
Герои СМЕРШа и ГУЛАГа,
Кровавым ставшие бичом,
Все так же славят вурдалака
И не раскаются ни в чем.
Лжи семиведерная клизма,
Тупого зла чертополох...
Вы - оправдание фашизма:
Любой ваш враг - не так уж плох!
Вам не отмыться, ветераны,
Не только СМЕРШа - всем подряд,
Кто снова чествует тирана:
Вы все - один заградотряд!
Кто сгинул вовремя в окопе -
Спас честь и совесть от беды,
А вы - катились по Европе
Страшней аттиловой орды!
Насильники и мародеры,
Бич матерей и дочерей,
А вслед орде - росли заборы
Все новых зон и лагерей...
Кто гнал и тупо шел на бойню,
Кто строил и хранил тюрьму -
Каких вы почестей достойны,
Тоскующие по ярму?!
Вы даже и в преддверье гроба
Не поумнели ни на грош,
И в вас кипит все та же злоба,
Когда развенчивают ложь,
И вы в угаре реваншизма
Вопите, требуя расправ...
Вы - оправдание фашизма:
Хотя бы в чем-то был он прав!
Как жаль, что пули промахнулись
В звездой помеченную грудь,
Как жаль, что вы тогда вернулись
И нас пытаетесь вернуть.

[Бумеранг]

Чем кровавей родина, тем надрывней слава,
Чем бездарней маршалы, тем пышней парад.
Выползла из логова ржавая держава,
Вызверилась бельмами крашеных наград.
 
Плещутся над площадью тухлые знамена,
Нищий ищет в ящике плесневелый хлеб,
Ложью лупят рупоры: “Вспомним поименно!”
Склеен-склепан с кляпами всенародный склеп.
 
Лбы разбиты дО крови от земных поклонов,
Мы такие грозные — знайте нашу прыть:
Мы своих угрохали тридцать миллионов!
Это достижение вам не перекрыть!
 
Крики заскорузлые застревают в глотках,
Тянет трупной сладостью с выжженных полей,
И бредут колодники в орденских колодках,
И в глазах надсмотрщиков плещется елей.
 
Думать не положено, да и неохота,
Пафос вместо памяти, дули вместо глаз,
Бантиками ленточки, глянцевые фото,
Куклы на веревочках, плюшевый экстаз.
 
Для раба хорошего — свежую солому,
Для его хозяина — пышный каравай.
А за свой родной барак пасть порвем любому,
Так, блин, и запомните! Вольно! Наливай!

[Бумеранг]

Ветераны надраили пряжки,
Кителя отряхнули от моли.
Ветераны надели медали,
Ордена со Звездой и фуражки,

Пиджаки со сверканьем регалий,
Что в Москве на парадах сияли,
И улыбчиво бронзовый Сталин,
Их приветствует в блеске медалей.

Те, кто освобождал Украину
Рядом с тем, кто служил в Намангане,
Кто охранником был в Магадане,
Кто стрелял ополчению в спину.

Кто за что воевал – неизвестно.
Кто здесь враг, кто союзник – неясно.
Разбираться сегодня напрасно
И, наверное, вряд ли уместно.

Кумача переливом знамёна.
День Победы в полвека длиною.
Их не маршал ведёт за собою,
А мэр города личной персоной.

Пенсионного срока молодки
Позабыли года и недуги -
В бой идут фронтовые подруги,
Лихо нả ухо сдвинув пилотки.

За шеренгой шеренга. И лица
Выражают: они победили!
С боем этот плацдарм захватили
Вдалеке от Имперской столицы.

[Бумеранг]

Позорный день девятомая

Страна рабов, не просыхая,
Восславит в раз очередной
Позорный день девятомая
Под сталинских курантов бой!

Стуча клюками, тля седая
Пройдёт как тень середь могил,
И вздрогнет туша вертухая -
В заградотряде он служил!

Краснопогонный пёс приходит
Вновь на блевотину свою -
Он за нос совесть свою водит,
Но той как видно - похую.

А тем костям, что не слежались,
Восстав из призраков времён,
Неведома слепая жалость
К отребью варварских племён!

Их месть отложена до срока
К убийцам красным в орденах,
Презрительным потомков оком,
Низвергнет память их во прах!

Страна рабов, не просыхая,
Восславит в раз очередной
Позорный день девятомая
Под сталинских курантов бой!

[Бумеранг]

«Девятомай»

Площадь вся в сивушном смраде
Разит от старперской толкотни
Водочки тяпнуть на параде,
Мчится орда патриотни.

И орут они как побухают:
«Мир спасли мы от беды!»,
И адским огнем полыхают
Мангалы их в виде звезды

Лежит  сталинист-недобиток
В блевотине с кучкой «наград»
По площади дико грохочет
Рухляди старой парад.

Кругом одни пьяные хари
Всюду мусор и вонь от мочи
Отмечают мутанты в угаре
Сталинистской триумф сволочни

Вызывает восторг у всей швали
Ужасные зверства скотов
Тех, кто в лагеря миллионы загнали,
Кто резали женщин, детей, стариков

Там где красная мразь побывала
Были смерть и страданья и плач
И правителем русского быдла
Всегда был иль тиран иль палач.

Красный праздник совковых уродов
Льет вино словно кровь через край
Будь же проклят в веках и навечно
Бесовской бренд «девятомай»!

[Бумеранг]

Банды недобитков из КГБ-ФСБ разгромила 8 мая потешную выставка «Мы победили», открывшуюся накануне в одной московской галерее.

В погроме чекистам помогала банда «Русские менты». Сейчас выставка закрыта для публики. Выставка насмехалась над русской ордой, недобитой в свое время свободной Европой. На фотографии с выставки несколько колорадских ленточных глистов изображены вылезающими из мясорубки, в жерло которой попали русские орки.

В сопроводительном тексте к выставке организаторы предлагали поразмышлять о том, что колорадская лента, портрет тов. Сралина, красная тряпка и слово «фашист» снова активно тиражируются и входят в повседневную реальность.

Организаторы напомнили, что т.н. «георгиевская лента» ворованная, она была наградной в РОА (Русской Освободительной Армии), военного союзника Германии. Они подчеркнули, что теперь ленту РОА привязывают на рюкзаки, собачек, мерседесы, и это стало расхожим — но это как раздавать генеральские погоны или звездочки героя недобитой России.

«Лента сегодня — маркировка провластно настроенных любителей «Первого канала», — отмечается в тексте. И далее указывается, что «победа» стала оправданием сталинского террора и что и сегодня итог этого дискурса — реставрация тоталитаризма с примесью мракобесного поповского фундаментализма.

http://www.kavkazcenter.com/russ/content/2015/05/09/108952.shtml

[Dust]

(click to show/hide)

Завтра 9 Мая. Каждый его трактует по своему, но для наших дедов это был праздник. Предлагаю в этой теме выложить у кого кто есть/был из тех, кто таки дали просраться фашизму.
Я вылаживаю своего

Грабский Михаил Исаакович
 1923 - 03.08.2007
Герой Советского Союза
Грабский Михаил Исаакович – командир орудия танка "Т-34" 52-й Фастовской гвардейской танковой бригады 6-го гвардейского танкового корпуса 3-й гвардейской танковой армии 1-го Украинского фронта, гвардии сержант.
 Родился в 1923 году в Киеве в семье рабочего. Еврей.
Когда началась Великая Отечественная война, через Петровский райвоенкомат города Киева 25 июня 1941 года добровольцем ушёл в Красную Армию, стал курсантом 21-го учебного автополка. В боях под Сталинградом был ранен. После излечения направлен на курсы танкистов.
В конце сентября 1943 года в районе Лютежа, на правом берегу Днепра, высадились первые отряды нашей пехоты, чтобы создать плацдарм и прочно на нём закрепиться. Вражеский берег сразу ожил. Взлетели в небо сотни ракет. Защелкали выстрелы, затарахтели пулеметы, загромыхала фашистская артиллерия. Противник старался во что бы то ни стало сбросить в Днепр переправившиеся отряды. Высадившиеся с трудом отбивали контратаки. Им на помощь переправлялись новые стрелково-артиллерийские подразделения и с ходу вступали в бой. Плацдарм укреплялся и расширялся.
4 ноября 1943 года перед рассветом па плацдарме залязгали гусеницами "тридцатьчетверки". Сошедший с парома в числе первых танк с номером 224 с помощью проводника проследовал в низинку. С него молодцевато выскочили четыре юноши. Самому старшему из них было 22 года. Развернув карты, начали знакомиться с обстановкой.
 К ним подбежал, запыхавшись, боец из пехоты и сообщил, что с бугорка виден "тигр". Все взошли туда. Чёрный силуэт "хищника" отчетливо вырисовывался на фоне осеннего неба. Башенный стрелок гвардии сержант М.И. Грабский стал прикидывать расстояние. "Отсюда не пробить броню! Придётся маневрировать" — решил он.
 Через несколько минут машина была на выгодной позиции. М.И. Грабский прицелился. С первого выстрела у "хищника" полетела гусеница. Со второго — "тигр" вспыхнул. Пока переправлялись другие танки 52-й бригады, машина М.И. Грабского громила врага, помогая пехоте.
Переправившись, 52-я танковая бригада перешла в наступление в направлении Пущи-Водицы. 224-я машина действовала в первом эшелоне. Шаг за шагом пробивала она бреши в гитлеровской обороне, нещадно разила врага огнём. Вдруг от сильного удара в правый бок ее круто повернуло на месте. Двигатель продолжал работать. Танк нехотя тронулся с места.
 Командир танка дал команду остановиться. Поднял люк, осмотрелся. Впереди горели танки, свои и чужие. Чёрная непроницаемая завеса закрывала машину от взоров. Командир решил осмотреть машину. Все выскочили. М.И. Грабский осматривал машину тщательно. И каждая выявленная неисправность причиняла гвардии сержанту острую боль: "Неужели он, киевлянин, не примет участия в освобождении родного города?! " На счастье, повреждения оказались незначительными. Силами экипажа машину за 2 часа восстановили. М.И. Грабский сиял. Догнав своих, танк принял участие в обходном маневре на Пущу-Водицу.
Заметив обошедших, гитлеровцы заметались, пытаясь прорваться в сторону Киева. Но танк № 224 на предельной скорости перерезал им путь, меткий огонь М.И. Грабского остановил врага. Противник очутился в кольце. К утру 5 ноября 1943 года Пуща-Водица была полностью очищена от гитлеровцев.
Время торопило. 52-я танковая бригада получила новую задачу: энергичными действиями в направлении Святошино перехватить магистраль Киев — Житомир, затем овладеть железнодорожным узлом и населенным пунктом Фастов. Окрыленные успехами первых дней, танкисты совершили на редкость смелый и дерзкий бросок. Вместе с передовым отрядом соседней бригады они устремились по тылам противника. За несколько часов, боями преодолев расстояние в 60 километров, подошли к Фастову.
 Танк № 224, словно вихрь, понесся по улицам города и первым вступил в бой с вражескими машинами. М.И. Грабский так удачно просверлил гитлеровскую "пантеру", что она вспыхнула раньше, чем её экипаж успел изготовиться к выстрелу.
Гитлеровцы растерялись. Им казалось, что в город ворвалось крупное соединение и что сопротивление бессмысленно. Бросив в панике свыше 50 исправных, груженных имуществом автомашин, фашисты бежали, но через некоторое время оправились и перешли в контратаку.
Завязался неравный бой. Танкисты мужественно отбивали вражеские атаки. На машину № 224, вырвавшуюся вперед, двинулись с разных сторон три фашистских чудовища. Они хотели взять танк в клещи. Но М.И. Грабский своим метким огнём расправился с каждым. Смельчаки 12 часов удерживали город до подхода помощи. Фастов был освобождён.
Указом Президиума Верховного Совета СССР от 10 января 1944 года за мужество и героизм, проявленные при форсировании Днепра и освобождении Киева гвардии сержанту Грабскому Михаилу Исааковичу присвоено звание Героя Советского Союза с вручением ордена Ленина и медали "Золотая Звезда" (№ 2131).
 52-я гвардейская танковая бригада, получившая наименование "Фастовская", прошла славный боевой путь от Киева до Берлина, освобождала Прагу. И всюду танк № 224 гвардии сержанта М.И. Грабского был впереди.
 В 1946 году М.И. Грабский демобилизовался из армии, вернулся в Киев. В 1967 году он окончил Московский заочный институт местной промышленности. С 1979 года работал начальником УкрГлавСнаба. В 1982 году эмигрировал на постоянное место жительства в США. Руководство страны расценило отъезд М.И. Грабского, как предательство.
Указом Президиума Верховного Совета СССР от 14 апреля 1983 года за измену Родине М.И. Грабский лишён звания Героя Советского Союза и всех наград.
 Решением Кассационного Суда Коллегии Верховного Суда Российской Федерации от 15 августа 2000 года Михаил Исаакович Грабский восстановлен в звании Героя Советского Союза.
Проживал в штате Флорида (США). Скончался 3 августа 2007 года в городе Сент-Луис (США), на 85-м году жизни.
 Награждён Орденом Ленина, орденом Красной Звезды, медалями.
Имя Героя выбито золотыми буквами на пилонах Зала Славы Музея истории Великой Отечественной войны в Москве на Поклонной горе.
http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=4139

Яка красива байка! Понтони наводили із трупів українців?

Так, ваш народ воював. І переміг. І німців, і українців, і литвинів, і балтів, і мордву, і фіно-угрів... Садисти завжди, як правило, перемагають мирний люд.
Тепер, коли ваш народ затіяв чергову криваву війну проти мого, хочу нагадати: іноді трапляються винятки із правил.

[Dust]

Да, я горжусь им, и горжусь еще сотнями тысяч наших людей. А тему создал что бы помянуть их. Все же какие мы разные...

Це тими сотнями, що служили у Вермахті? От цікаво, а ким ваші люди там служили? У німців же наче не було ні комісарів, ні заградатрядов. Невже всі були "експериментаторами" в концтаборах? Чи деякі ще пропагандистські плакатики продукували, у двох екземплярах: один з гітлерівським, другий зі сталінським фейсом?
О, а ще ж потрібні були соглядатаї у військах! Щоб слідкувати за розвитком процесу масового людського геноциду і вчасно коригувати його темпи та розвиток.

[BlackCat]

На Донбассе есть и патриотично настроенные ветераны 

[RG]

Немцы давным давно осознали, извинились и покаялись перед всем миром за свое нацистское прошлое. У рашистов же на покаяние даже намека нет, грезят о каком-то бредовом "величии", палача Сталина снова превозносят до небес.

Зрозумійте мене правильно , я не прихильник націонал - соціалізму і ніколи ним не був і не буду . Тут раше філософські роздуми . Тому я й сказав що цивілізаційний вибір мій " був би " за німцями . Тому що тоді НІХТО не знав,  що націонал - соціалізм є зло . А от реальна здібність проаналізувати свої вчинки , мати мужність визнати свою неправоту і покаятись за злочини , всеж таки характеризує німецький народ з усіх кращих боків .
Крім того всі " звєрства фашістов" про які нам чухали по вухах в школі , в 90 % - пропагандистське фуфло .

Ну, німці як народ, звичайно, були на суттєво вищому культурному рівні, але при фюрері вони відверто займались хернею, особливо на міжнародній арені. Можна зрозуміти тих, хто пішов з ними на якесь співробітництво, попробувавши перед тим совдепії. Але вбачати в цьому певну мудрість я би не став.

[cheshuntt]

Ну, німці як народ, звичайно, були на суттєво вищому культурному рівні, але при фюрері вони відверто займались хернею, особливо на міжнародній арені. Можна зрозуміти тих, хто пішов з ними на якесь співробітництво, попробувавши перед тим совдепії. Але вбачати в цьому певну мудрість я би не став.

Будь-яке явище має свою інерцію , якщо так можна висловитись . Те що там " на міжнародній арені" витворяв Гебельс з Рібентропом , мало вплинуло на віковий темп життя посполитих німців . В Берлині в 1945 році , в ТРАВНІ , молочники продовжували розвозити бідончики з молоком і ставили під двері . Це свідоцтво людини є правдивим , тому що такої фігні він придумати не міг , бо це концептуально різнилося від всього , що ця людина бачила в своєму  попередньому житті .
Несприняття власті совєтов , скажімо в країнах Балтії , не базувалось на правильності чи неправильності ідеології і міжнародної політики . Воно базувалось на деталях щоденного життя і особистого досвіду . Так і тут . Я недаремно пригадав того штундіста . Насправді це трагедія певною мірою , людина будучи етнічним українцем народилась , як з'ясувалось , не в тій країні .
Всі спроби змінити оточуюче середовище на краще ( тверезість , порядність , праця , чесність ) потерпіли тотальне фіаско . Поліцаєм він став не з- за міжнародноії політики , а з- за цієї " інерційності " німецьких цінностей , на побутовому рівні на які навіть війна вплинула мало .

[RedCat]

[RG]

Ну, німці як народ, звичайно, були на суттєво вищому культурному рівні, але при фюрері вони відверто займались хернею, особливо на міжнародній арені. Можна зрозуміти тих, хто пішов з ними на якесь співробітництво, попробувавши перед тим совдепії. Але вбачати в цьому певну мудрість я би не став.

Будь-яке явище має свою інерцію , якщо так можна висловитись . Те що там " на міжнародній арені" витворяв Гебельс з Рібентропом , мало вплинуло на віковий темп життя посполитих німців . В Берлині в 1945 році , в ТРАВНІ , молочники продовжували розвозити бідончики з молоком і ставили під двері . Це свідоцтво людини є правдивим , тому що такої фігні він придумати не міг , бо це концептуально різнилося від всього , що ця людина бачила в своєму  попередньому житті .
Несприняття власті совєтов , скажімо в країнах Балтії , не базувалось на правильності чи неправильності ідеології і міжнародної політики . Воно базувалось на деталях щоденного життя і особистого досвіду . Так і тут . Я недаремно пригадав того штундіста . Насправді це трагедія певною мірою , людина будучи етнічним українцем народилась , як з'ясувалось , не в тій країні .
Всі спроби змінити оточуюче середовище на краще ( тверезість , порядність , праця , чесність ) потерпіли тотальне фіаско . Поліцаєм він став не з- за міжнародноії політики , а з- за цієї " інерційності " німецьких цінностей , на побутовому рівні на які навіть війна вплинула мало .

Ну все таки ідеологія суттєво вплинула і на посполитих німецьких обивателів, накрутили їх добре. Та й прийшли вони явно не з метою пропагувати ті свої традиційні цінності.

Це досить подібно до того, як зараз Хуйло в останні роки кацапів 'возбуділ', які до того відносно тихо сиділи в своєму гівні, бухали собі  і злегка щось там бухтіли. А тепер он як понесло козлобородих. З німцями по суті було те саме, тільки в силу того, що народ там був дійсно культурніший та цивілізований, то й виглядало все дещо впорядкованіше.   

[reema]

Ну, німці як народ, звичайно, були на суттєво вищому культурному рівні, але при фюрері вони відверто займались хернею, особливо на міжнародній арені. Можна зрозуміти тих, хто пішов з ними на якесь співробітництво, попробувавши перед тим совдепії. Але вбачати в цьому певну мудрість я би не став.

Будь-яке явище має свою інерцію , якщо так можна висловитись . Те що там " на міжнародній арені" витворяв Гебельс з Рібентропом , мало вплинуло на віковий темп життя посполитих німців . В Берлині в 1945 році , в ТРАВНІ , молочники продовжували розвозити бідончики з молоком і ставили під двері . Це свідоцтво людини є правдивим , тому що такої фігні він придумати не міг , бо це концептуально різнилося від всього , що ця людина бачила в своєму  попередньому житті .
Несприняття власті совєтов , скажімо в країнах Балтії , не базувалось на правильності чи неправильності ідеології і міжнародної політики . Воно базувалось на деталях щоденного життя і особистого досвіду . Так і тут . Я недаремно пригадав того штундіста . Насправді це трагедія певною мірою , людина будучи етнічним українцем народилась , як з'ясувалось , не в тій країні .
Всі спроби змінити оточуюче середовище на краще ( тверезість , порядність , праця , чесність ) потерпіли тотальне фіаско . Поліцаєм він став не з- за міжнародноії політики , а з- за цієї " інерційності " німецьких цінностей , на побутовому рівні на які навіть війна вплинула мало .

Ну все таки ідеологія суттєво вплинула і на посполитих німецьких обивателів, накрутили їх добре. Та й прийшли вони явно не з метою пропагувати ті свої традиційні цінності.

Це досить подібно до того, як зараз Хуйло в останні роки кацапів 'возбуділ', які до того відносно тихо сиділи в своєму гівні, бухали собі  і злегка щось там бухтіли. А тепер он як понесло козлобородих. З німцями по суті було те саме, тільки в силу того, що народ там був дійсно культурніший та цивілізований, то й виглядало все дещо впорядкованіше.

Именно так. Накрутить можно любой народ в принципе, и чем больше старых обид за прошлое, тем проще (реваншизм).
У россиян к этому добавляется еще и природняя лень, тщеславие и полное отсутсвие мозгов (вера всяким гадалкам, колдунам и пророкам вместо здравого смысла).

[Margo]

Ну, німці як народ, звичайно, були на суттєво вищому культурному рівні, але при фюрері вони відверто займались хернею, особливо на міжнародній арені. Можна зрозуміти тих, хто пішов з ними на якесь співробітництво, попробувавши перед тим совдепії. Але вбачати в цьому певну мудрість я би не став.

Будь-яке явище має свою інерцію , якщо так можна висловитись . Те що там " на міжнародній арені" витворяв Гебельс з Р8ібентропом , мало вплинуло на віковий темп життя посполитих німців . В Берлині в 1945 році , в ТРАВНІ , молочники продовжували розвозити бідончики з молоком і ставили під двері . Це свідоцтво людини є правдивим , тому що такої фігні він придумати не міг , бо це концептуально різнилося від всього , що ця людина бачила в своєму  попередньому житті .
Несприняття власті совєтов , скажімо в країнах Балтії , не базувалось на правильності чи неправильності ідеології і міжнародної політики . Воно базувалось на деталях щоденного життя і особистого досвіду . Так і тут . Я недаремно пригадав того штундіста . Насправді це трагедія певною мірою , людина будучи етнічним українцем народилась , як з'ясувалось , не в тій країні .
Всі спроби змінити оточуюче середовище на краще ( тверезість , порядність , праця , чесність ) потерпіли тотальне фіаско . Поліцаєм він став не з- за міжнародноії політики , а з- за цієї " інерційності " німецьких цінностей , на побутовому рівні на які навіть війна вплинула мало .

Ну все таки ідеологія суттєво вплинула і на посполитих німецьких обивателів, накрутили їх добре. Та й прийшли вони явно не з метою пропагувати ті свої традиційні цінності.

Це досить подібно до того, як зараз Хуйло в останні роки кацапів 'возбуділ', які до того відносно тихо сиділи в своєму гівні, бухали собі  і злегка щось там бухтіли. А тепер он як понесло козлобородих. З німцями по суті було те саме, тільки в силу того, що народ там був дійсно культурніший та цивілізований, то й виглядало все дещо впорядкованіше.