Місцева жителька чекає, поки пройдуть військові, щоб не переходити їм дорогу з порожніми відрами.
Живе вона там зараз удвох з чоловіком. Має доньку й онуку в Києві, але ті не можуть їх забрати, бо самі туляться по чужих кутках. А чоловік взагалі вирішив нікуди не їхати, тут, каже, й помру.
Вони звикли до обстрілів, кажуть, що коли затишшя, не можуть спати. Вже багато місяців живуть без світла. Харчами й медикаментами забезпечують військові.
http://bilozerska.livejournal.com/
