Світ дуже взаємозалежний. І якщо двадцять років тому він виглядав досить статичним, то зараз все змінилося в ньому. Український Майдан зіграв у цьому далеко не останню роль. Європа була захоплена зненацька і Україною, і Близьким Сходом. В обох випадках вона виявилася нездатною швидко знайти адекватну відповідь як на агресію Москви, так і на потік сотень тисяч втікачів з Близького Сходу.
Втім, на превеликий жаль, розгубленість і здивування серед європейців доволі швидко змінюються на роздратування і злість на адресу європейської бюрократії. І це небезпечно для ЄС як структури, так і ідеї. Як показують вибори в Щвайцарії, права популістська націоналістична риторика дає значні шанси для тих сил, які воліли б послабити ЄС а то й узагалі його зруйнувати.
Які перспективи в України в умовах можливого наростання політичної кризи всередині ЄС? Чи не створюється реальна передумова для тісного співробітництва із Польщею та Литвою з метою забезпечити можливість відпору можливим військовим викликам за умов нездатності НАТО та ЄС знайти відповідну адекватну відповідь на агресивні дії Кремля?