Про що мовчить командування

[bugaga]

роздуми вголос, те про що мовчить командування
грудня 24-е, 6:57
Мінські домовленості. Скільки про них говорено і практично все в негативі. Мало хто задумується якою ціною і для якої цілі вони були.
Минулої весни у нас не було армії, трошки менше п'яти тисяч військовослужбовців що були на той час здатні виконати наказ. Виконати і піти воювати. Воювати... Таке просте й легке слово. Слово яке несе смерть. А вмирати ніхто не хотів. Це природньо.
Тому першими пішли добровольці з Майдану, ті які вже бачили смерть, ті яким смерть вже приходила. Невмілі воювати, наївні, світлі. Не знаючі війни, але зневажаючі смерть. В боях і на крові навчаючись науці воювати. Ця наука неприродня для людей і водночас століттями практикована.
Вони дали приклад. Мавр зробив своє діло.
За їх спинами зросла армія. Сильна, уміла, мотивована.
Домовленості з агресором були навязані йому, не нам, час грає на нашу користь. Ми підписали їх в той момент коли були знекровлені, підписали щоб зібратись з силами. Зараз ми сильні як ніколи, зараз ми самі шукаємо битви, хочемо війни на повну. Вступити в бій, щоб закінчити цю війну.
Красногорівка, Авдіївка. Дивіться за новинами, буде ще, будемо штурхати, будемо провокувати, ще і ще, частіше й сильніше. Для того щоб даунята розпочали повномаштабні, для того щоб ми мали повне право вдарити на повну.
Мій батальон зустрів їх першим. Взаємна, чиста, свята ненависть. Червоне сукно для бика. Бичара нас пам'ятає, ненавидить. А бик сильний, його потрібно дражнити й відволікати червоним сукном, відволікати поки він повністтю відволічеться на сукно, почне бігати за ним й забуде що в іншій руці тореадора рапіра.
І дай нам Боже щоб рука тореадора була надміцною, щоб сукно вціліло і рапіра не схибила.
Скоро , дуже скоро розпочнеться.
Дай Боже нам вціліти і дай нам Боже перемоги!

http://vyuko-z-lycka.livejournal.com