Borys Humenyuk
11 mins ·
Знаю-знаю, чого ти приїхав, - каже сліпий чоловік, тільки-но я ступив на поріг його дому. Карпати. Оселя під самісіньким небом. Старий мольфар. Край світу. (Переклад з мольфарською на людську – мій.)
Ти хочеш знати, котрий з тих двох хоробрих вояків, які лишилися в машині (бо до мене сюди дістатися – висока засніжена гора), може спробуватися на роль Богуна, підняти свій полк в атаку супроти волі Хмельницького і розтрощити табір ворогів? Відповідаю: нікотрий. Ніхто не може Богуном зробитися. Богунів дає Бог. Так само, як Кармелюків. Се можна передбачити, але не спланувати. Ніни ше не час для Богунів.
Відповідь на друге питання також ні.
Ви не можете послати снайпера в Москву, шоб застрелити Путяру.
Не може одна людина одним пострілом вирішити ісход війни і принести нам перемогу. Перемогу потрібно заслужити - як державу, як хліб.
Яка тобі втіха з перемоги, коли ти не вклав у неї своєї крови, поту?
Хлопці воюють. Скільки їх? Най буде мільйон. Інші їм допомагають. Скільки цих? Най буде ше мільйон. Ше їхні діти, їхні батьки, - най буде ше 6-8 мільйонів. Докупи – 10 мільйонів. А де інші 30 мільйонів? Шо в цей час робили вони? Дивилися кіно, парувалися, їли хліб, пописували дурненькі книжечки? Де їхній піт? Де їхня кров? Де їхня гривня кінець-кінців? Нема. То чи заслужили вони у Бога на припинення війни, най вже не кажу на перемогу.
Людина, кілько хоче, може дурити інших і саму себе, але ніхто не сміє дурити Бога. По вірі вашій вам воздасться, а ше – по трудах: мало вашої віри і ваших трудів.