Юлія Кобринович.
Історія про те, як закінчилася моя військова кар'єра, та почалась тюремна. (Напевно).
Ті, хто мене знають, знають, що я на цій війні завжди рвала останні нерви та жили.
Порвалися.
Мій батальйон - майже у повному обсязі - всі 40 залишившихся хлопців та 3 дівчат - звинувачують у невиконанні наказу.
Спойлер: такого не було.
Командира роти звинувачують у залишенні позицій.
Спойлер: "залишені позиції" вже на той час знаходились глибоко в оточенні. В селі, де вороги розвісили своє ганчір'я.
Наразі,
- десь "зверху" нас намагаються звинуватити у втраті Новоолександрівкі мій бат. Який складається з махрового ТрО, і стояв на її околиці чотирма позиціями (12 людей), - до останнього.
- нам один за одним "штампують" бр-ки, в яких від бойового розпорядження тільки список імен. І немає ні задачі, ні зони відповідальності, нічого. - Стосовно яких ми вимагаємо роз'яснень. А отримаємо звинувачення у тяжкому злочині.
- нас хочуть передати у підпорядкування 110 бригаді. Напевно, щоб там нас остоточно знищили - як майже знищів 100-ий батальйон. Який - всупереч зачитаної бр - не надав ні своєї арти, ні аеророзвідки, ні евакуації. (Ми не володіємо ні першим, ні другим, ні третім).
- позиції, які визначав 110-ий бат були не розвідані від слова "зовсім" і половина з них немала смислу. Якшталт, позиція в болоті. "Окопуйтесь ". - Води по коліно. Акваланги не видали.
- Відповідальних за весь безлад немає. Командування приїжджає і бреше в обличчя. Як то: показують недійсні карти, брешуть що вже втрачені сп щє існують, обіцяє транспорт для еваку - наша група виїжджає "до транспорту" - чекає 1.5 години - і повертається з нічим. Коли у нас чекають пораненні.
Наразі я сиджу під кабінетом лікаря, завершуючи влк. Надалі ВЛК визнає мене придатною (по аналізу крові та сечі погадають, бо інших досліджень не робили), - я повернуся до частини, мені знову зачитають мутну бр-ку (в який буде запаковано що з нас роблять супер-штурмовиків, але прямо не сказано), включать запис - ми всім батом скажемо, що не можемо її виконати.
І підемо на йух.
Даруйте. На Дніпр. На суд та до тюрми.
Що до мене - за останні дні цього терору я вкрай виснажена.
Хірург написав мені направлення на лікування "у плановому порядку", ціла стопка рапортів на лікування від хлопців зберігається у мене в папці. Відповідь начмеда: "якщо комбат дасть згоду". Це, звісно, той же самий напрямок. Бо а) комбата в нас немає (зняли), б) начмед не підписує рапорти, в) ніхто їх не приймає.
Всім дякую, хто допомагав донатами та увагою.
