Коментар Посла на заяву посольства Російської Федерації у Великій Британії від 11 березня12 березня, 18:35
Не маю сумніву, що британський Уряд належним чином відреагує на закиди російської сторони у свій бік, метою яких є виправдання своєї агресивної зовнішньої політики нападками на західні країни.
Водночас, у зв’язку із згадками про Україну, вважаю своїм обов’язком прокоментувати окремі озвучені російським посольством тези. Не можу не погодитися, що в Росії «багато своїх власних проблем». А от щодо «не соватися в чужі справи», то факти свідчать про протилежне.
У цьому зв’язку хотіла б нагадати російським демагогам про те, що саме Росія упродовж останніх десятиліть спровокувала або сама себе втягнула у цілу низку конфліктів та кризових ситуацій, і не лише на пострадянському просторі.
Виявляється, що західний світ виставляє Росію у ролі цапа відбувайла за так звану «українську кризу», яку російські дипломати нахабно називають «проблемою Заходу».
Чи це не Росія спровокувала військовий конфлікт у Південній Осетії?
Чи не Росія заважає врегулювати придністровський конфлікт?
Чи не Росія розпочала масовані авіаудари по цивільному населенню в Сирії, підтримуючи режим Ассада, що значною мірою призвело до нинішньої катастрофи в Сирії?
І головне. Чи не російські т.зв. «зелені чоловічки» здійснили захоплення Криму два роки тому? Чи не Росія сьогодні проводить масову мілітаризацію півострова, у тому числі шляхом розміщення ядерної зброї?
Чи це не російські війська воюють на сході України?
І зрештою, чи не Росія так активно втручається у внутрішні справи України, пропагуючи федералізацію країни, а також використовуючи гасла «спільного історичного минулого»?
Дозволю собі нагадати, що розпочавши агресію проти України, Росія вчинила міжнародний злочин та кинула прямий виклик міжнародній безпеці, поставивши під сумнів повоєнний устрій в Європі.
Якщо Росія не втручається у внутрішні справи інших країн, тоді як можна пояснити те, що сьогодні на сході України оперує понад 34 тис. російсько-терористичне угрупування, включаючи щонайменше 7 тис. регулярних російських військових, майже 1 тис. танків та іншої бронетехніки, 10 російських батальйонних тактичних груп (ще 6 розміщені на кордоні з Україною), а також 2 армійських корпуси, якими командують російські генерали.
Росія розпалює насильство, надсилає своїх військових, постачає озброєння, здійснює бойові операції та вдається до брудної пропаганди, навіть незважаючи на домовленості про припинення вогню. Чи потрібні вам факти? Будь ласка ось вони. З часу підписання Мінських домовленостей, російсько-терористичні війська здійснили 18 тис. обстрілів Збройних Сил України. Агресія Росії проти України призвела до загибелі понад 9 тис. осіб (з них 3 тис. українських військовослужбовців), 15 тис. українців було поранено, більше 1,7 млн. осіб були вимушені залишити свої домівки в Криму та на сході України.
Внаслідок дій Росії, яка «не втручається у внутрішні справи України», ми втратили 20% економічного потенціалу країни. Російська Федерація несе всю повноту відповідальності за націоналізацію, а також заподіяння шкоди державній власності України в Криму, яка за найскромнішими підрахунками оцінюється в 40 млрд. дол. США.
Саме тому не варто дивуватися, коли будь-яка цивілізована країна апелює до «російської загрози» національній безпеці. На те є реальні причини, підкріплені фактами та конкретними цифрами.
І не варто забувати, що у квітні 2014 року під час прямої лінії з росіянами президент Росії Путін називав присутність російських військових на Донбасі «нісенітницею», а якщо дослівно: «чушь это все. Нет на Востоке Украины никаких российских подразделений. Нет ни специальных служб, нету инструкторов». Водночас вже у грудні 2015 року він передумав і заявив, що «мы никогда не говорили, что там (на Донбасі) нет людей, которые не занимаются там определенными решениями определенных вопросов, в том числе в военной сфере». Так само російський Президент спочатку наполягав на нібито відсутності російських військових у Криму, пригадавши згодом про те, що «за спиной сил самообороны Крима конечно стали наши военнослужащие».
В умовах, коли народ України відстоює свій суверенітет, ми надзвичайно вдячні Уряду Великої Британії за підтримку територіальної цілісності України, а також продовження санкцій проти РФ доти, поки нею не буде виконано усі взяті на себе у Мінську зобов’язання.
Дійсно, тільки британці мають вирішувати на референдумі долю своєї країни – вийти чи залишитися в ЄС. На справжньому референдумі у справжній демократії, а не на фейковому, на кшталт того, що Росія провела під дулами автоматів два роки тому на невід’ємній частині території України – Автономній Республіці Крим.
