ХуцпаХу́цпа (англ. chutzpah) від їдиш חוצפּה хуцпе — зухвалість, сходить до івр. חוּצְפָּה) — властивість характеру, яка більш-менш точно визначається словами «зухвалість» або «нахабство» — як в негативному, так і в позитивному сенсі.
Поняття «хуцпа» в сучасному івриті означає «нахабство». Однак ті, що говорять на ідиші та англійською мовою, не вкладають однозначно негативий зміст в позначену цим поняттям рису. Скоріше, вони розуміють його, як зухвалість, відважність, нахабство, безсоромство, які виходять за межі того, що менш успішні люди вважають за можливе, тим самим відрізняючи успішну людину від неуспішної і дозволяючи долати перешкоди, що здаються непереборними, наприклад, очевидну неправоту.
З їдиш слово «хуцпа» давно увійшло у всі європейські мови[1]: англ. hutzpa, chutzpa, hutzpah, chutzpah, нім. Chuzpe, пол. hucpa, чеськ. chucpe, італ. chutzpah, так само у японську: яп. フツパー.
Хуцпа також визначається як «особливо цинічна, підла, зухвала брехня»[2], «верх цинізму й нахабства, що паралізує опонента»[1].
У гумористичній книзі Лео Росте висловлюється думка[3], що будь-які переклади слова «хуцпа» на інші мови неминуче неповні, тому що не відображають всіх відтінків його значення. Суддя Алекс Козинський та Юджин Волок приводять пояснення вживання цього слова в англійській мові на прикладі анекдоту: хлопець, винний у вбивстві своїх батьків, просить у судді поблажливості на тій підставі, що він сирота[4].
О.Забужко вважає, що хуцпа від початку була головним більшовицьким прийомом у політичній боротьбі, для прикладу вона наводить слова Леніна: «Действительное впечатление можно произвести только сверхнаглостью»[1]. Також вона вживає слово «хуцпіст» і стверджує, що цей термін досі не ввійшов у наш лексикон, хоча на її думку українському політологічному дискурсу його бракує[1].
