Тренд 90-х - принижувати та повчати вичерпав себе.
Зараз інший соціальний запит.
В Україні катастрофічно не вистачає вправних менеджерів - керівників які вміють організувати спрівпрацю різних людей. Тобто модераторів великих та маленьких груп, які знаходять потрібні правила та стимули (та керують процесом їх дотримання), такі що дають максимальний ефект.
Ідеї 90-х - вичерпані, люди інші, банальна схема ієрархії хамства вже не діє.
Потрібні більш тонкі моделі співвідносин, які вираховують дестуктивні схеми і конструктивні.
Конкретніше.
1. Цинізм - не ефективний. Примітивні тваринні стимули діють тількі в межах певнимх рамок, є недооцінені інші - дуже сильні.
2. "Знавці" (гуглолюди) - занадто заряджені на змагання "кто тут вумний, а хто дурень". Наслідок - деструктивні втрати часу.
3. Виховальна функція яку останні часи суспільство доручало керівникам (будь-яким), вже не користується таким попитом як раніше.
І т.і.
Тобто в суспільстві є потреба (у всіх сферах - від державних до приватних) в людях які вміють скласти пазл стимулів для різних людей так, щоб уникати конфліктів та створити максимально сприятливі умови для різних світоглядних вподобань. Так щоб разом досягати максимального ефекту та швидкості.
Головна перевага українського суспільства в тому, що воно на це здатне (на відміну від російського).
