Треба пам'ятати героїв Донбасу

[bugaga]

пацан был вратарём в ФК "Авангард". Абсолютно безбашенный. В оккупацию листовки клеил. Старшие пацаны сообщали нашим где сепары, сколько и где техника стоит. Их целая группа была, студенты. Сейчас воюют. Так они его гнали домой, потому как мог с гиркиндцами запросто закуситься. Горячий был.
Его маму часто вижу у Краматорских Пчёлок. Недавно открыли мемориальную доску в его школе.

[bugaga]

Матущак Юрій Віталійович

солдат
15.02.1987 – 29.08.2014
Матущак Юрій Віталійович - засновник та голова Донецької обласної молодіжної громадської організації «Поштовх», громадський активіст, міліціонер батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Дніпро-1" Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області, рядовий міліції.

Народився 15 лютого 1987 року в місті Донецьк. У 2004 році закінчив загальноосвітню школу міста Донецька та вступив на Історичний факультет Донецького національного університету.

31 жовтня 2006 року Юрій Матущак, будучи студентом третього курсу, разом з однодумцями створив Донецьку обласну молодіжну громадську організацію «Поштовх», метою якої було сприяння українському національному відродженню в Донецькій області. Головою правління було обрано Юрія Матущака. Члени організації пропагували українську мову та культуру, сприяли вивченню «білих плям» історії, випускали власну газету, проводили різноманітні заходи та акції, такі як літературні вечори, фестивалі різдвяних вертепів, вшанування пам’яті жертв Голодомору і сталінських репресій, і навіть – весілля в українському стилі.

У 2009 році закінчив Історичний факультет Донецького національного університету.

У 2011 – 2012 роках проходив стажування в місті Любліні (Республіка Польща), де брав участь у проекті з відновлення пам’яті про трагедію на Волині 1943 року, збирав свідчення очевидців тих подій.

У 2012 році повернувся до України. Працював шкільним вчителем історії.

З початком Революції Гідності, яка почалася з 21 листопада 2013 року та тривала до лютого 2014 року, Юрій стає одним із організаторів донецького Євромайдану. Також він брав участь у створенні Самооборони Донецька для забезпечення безпеки учасників проукраїнських акцій. Під час цих подій, вчитель історії - Юрій Матущак звільняється зі школи, бо вважає що його місце «на барикадах». Він до останнього відстоював свої погляди, навіть коли в Донецьку вже почалися сумнозвісні події «російської весни». Але коли в місті з‘явилися озброєнні російсько-терористичні угруповання та почали відкрито погрожувати проукраїнським громадянам, Юрій зрозумів, що залишатися в місті небезпечно.

В червні 2014 року Юрій разом зі своєю дівчиною, яка є громадянкою Італії, Франческою Леонарді, вимушені були за для порятунку власного життя покинути Донецьк та переїхати до міста Чернівців. Але Юрій не зміг стояти осторонь тих подій, які відбувалися на його рідній Донеччині, і згодом він відправився до Дніпропетровська (нині - Дніпро) та записався добровольцем до лав батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Дніпро-1" Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області. Під час служби в батальйоні "Дніпро-1" мав позивний «Вітер».

З літа 2014 року брав участь в Антитерористичній операції на сході України.

29 серпня 2014 року рядовий міліції Матущак загинув при виході з Іловайського котла, так званим "Зеленим коридором", на дорозі поміж сел Новокатеринівка та Горбатенко Старобешівського району Донецької області. З того часу Юрій Матущак вважався зниклим безвісти. 3 вересня 2014 року до моргу міста Дніпропетровська (нині - Дніпро) разом з тілами 96-ти українських військових, які загинули при виході з Іловайського котла, було привезено й тіло рядового міліції Матущака. 16 жовтня 2014 року похований на Краснопільському кладовищі міста Дніпропетровська (нині - Дніпро), як «Тимчасово невідомий захисник України». Тільки через 9 місяців після бою, тіло Юрія Матущака було ідентифіковане завдяки експертизі ДНК.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (14.11.2014; посмертно).

21 квітня 2016 року в місті Вінниця у фойє головного корпусу Донецького національного університету (вулиця 600-річчя, 21), де навчався Юрій Матущак, йому встановлено меморіальну дошку.

Залишились батьки.

[bugaga]

Влад Казарін

Отримані поранення виявилися несумісними з життям, боєць помер дорогою до лікарні. У день річниці важких втрат у бою під Старогнатівкою загиблі побратими забрали до себе ще одного товариша. Рідні вже повідомлені. Про місце та дату поховання та прощання з тілом героя буде повідомлено пізніше", - написала вона.

Влад Казарін, уродженець Донеччини, був одним з "кіборгів", що билися за Донецький аеропорт у 2014 році.

[bugaga]

После начала войны, Алена и ее супруг помогали украинским военным, которые защищали местный аэропорт.

Террористы "ЛНР" узнали их место проживания, и 10 августа в 4 утра избили супругов и увезли их на подвал. Как позже оказалось – их расстреляли в поселке Переможное Лутугинского района в тот же день.

Родственники полагали, что Алена и ее муж находятся в плену. Их дочь до последнего верила, что мама жива, в статусе у нее стоит запись "Верните мне маму". Девочка с родственниками уехала в Киев.