Треба частіше спілкуватися з дітьми сьогодні, щоб їм не довелося воювати завтра.

[bugaga]

Вчора, у день Збройних сил України, я зустрічалася з дітьми - з учнями школи №43 міста Маріуполь. Заради цього мене спеціально відпустили з передка.
Зустріч організувала Альона Попова - учителька, з якою я десь із місяць тому випадково познайомилась у потязі. Вона розповіла, що на Покрову у школу запросили військових, і серед них була жінка у формі, і діти були просто вражені - до цього вони якось не знали, що жінки теж служать і воюють.
Наслідком візиту тієї жінки-військовослужбовця і нашої з Альоною зустрічі у потязі став урок на тему "Жінка на війні".

Я маю ще довоєнний досвід лекцій та інших публічних виступів, але виключно перед дорослою аудиторією. З дітками зустрічалася вперше, тому дуже-дуже хвилювалася.
Принесла їм фронтові фото, показувала на проекторі. А відео вирішила не показувати, бо не мала часу, щоб повирізати з них неприйнятну у шкільних стінах лексику.

А дітки підготували невеличкі виступи про жінок-волонтерів і вояків. І прикрасили аудиторію власноруч зробленими колажами з фотографіями жінок на війні. Часто на тому самому плакаті фото сучасних воячок були у сусідстві з фотографіями Людмили Павліченко та інших героїнь Другої світової.

Діти просто золоті, розумні - наші українські діти. Їм було дуже цікаво, ставили багато питань - нормальних питань, не штампованих, якими грішать деякі дорослі. Не хотіли мене відпускати, подарували квіти і власноруч зроблені обереги для наших бійців. Повезу їх на передок...

Одна дитина сказала мені: "Ви оце все бачили, а ми завдяки вам тільки чуємо". Маріуполь...

Думаю оце, що якби ці діти до 2014 року встигли вирости - ніякої війни б не було. Треба частіше спілкуватися з дітьми сьогодні, щоб їм не довелося воювати завтра.

http://bilozerska.livejournal.com/986986.html