Сьогодні вранці на 96-му році життя помер учасник визвольного руху, дисидент і мовознавець Святослав Караванський, пише “Історична правда”.
Про це повідомила громадська діячка, громадянка США Галина Климук-Хом’як на сторінці в мережі “Фейсбук”.
Помер Караванський у лікарні м. Балтимор, штат Меріленд. Останні роки Караванський проживав у США.
Святослав Караванський народився 24 грудня 1920 року в Одесі. У 1938-1939 роках він навчався в Одеському індустріальному інституті і заочно – інституті іноземних мов.
Протягом 1940-1941 років служив у Червоній армії. Під час німецько-радянської війни потрапив у німецький полон.
Звільнившись у 1942 році, Караванський навчався в Одеському університеті, брав участь у підпіллі ОУН(б) під псевдо “Бальзак”.
За допомоги оунівських зв’язків із румунами Караванського в 1944 році десантували з літака на територію СРСР.
Однак за кілька днів його заарештували, і 7 лютого 1945 року військовий трибунал присудив Караванському 25 років таборів. Вирок відбував на Печорі, Колимі, в Мордовії.
З радянського ув’язнення Караванського звільнили 19 грудня 1960 року за амінстією. Він зайнявся журналістською, літературною й філологічною працею, яку розпочав ще в таборах.
Зокрема, Караванський уклав “Словник рим української мови” (60 тис. римованих пар), видав книжку “Біографії слів”, переклав роман Шарлотти Бронте “Джейн Ейр”.
У 1962 році вступив на заочний відділ філологічного факультету Одеського університету. Караванський активно виступав проти русифікації й за розвиток і підтримку української мови. Написав листа на ім’я прокурора УРСР з вимогою притятгти до кримінальної відповідальності міністра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР (1960—1973) Юрія Даденкова за помилки, які призвели до порушення прав української нації.
За самвидавну статтю “Про одну політичну помилку” із критикою русифікації вищої школи законом “Про мову”, написану 1965 року, Караванського 13 листопада того ж року заарештував КГБ.
Його відправили досиджувати невідбуту частину табірного терміну (8 років і 7 місяців) у табори суворого режиму.
Під час другого ув’язнення Караванський п’ять разів оголошував голодування, а також збирав свідчення в’язнів – свідків розстрілу польських офіцерів у Катині.
У 1969 році його засудили в таборі ще до 5 років тюрми і 3 років таборів суворого режиму.
Загальний термін, проведений Караванським у радянських таборах, склав 31 рік. У лютому 1979 року його оголосили членом Української Гельсінкської групи. Після звільнення, 30 листопада 1979 року Караванський із дружиною Ніною Строкатою зміг емігрувати в США.
Радянська влада позбавила їх обох громадянства.
Опублікував низку праць із мовознавства, зокрема “Практичний словник синонімів української мови” та “Російсько-український словник складної лексики” та ін. Кавалер ордену “За мужність” І ступеню.
Джерело: Історична правда
