Уляна Супрун поширює допис від Babylon'13.
44 хв ·
Наприкінці січня разом з помічниками відвідали без попередження державний заклад "Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України" в місті Дніпро.
На МОЗ неодноразово приходили скарги з приводу цього закладу від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лутковської Валерії Володимирівни, з Генпрокуратури та від родичів пацієнтів. Ми знали, що побачимо, хоча відвідування все одно залишило дуже гнітюче враження.
Пацієнти позбавлені можливості телефонувати рідним, листи пацієнтів додому перед відправкою перечитуються лікарями, лікування суто медикаментозне, персонал не може надати відповіді щодо умов, терапії, термінів перебування пацієнтів. Люди зачинені в тісних задушливих палатах і навіть в туалет ходять за вказівкою персоналу. Немає жодної реабілітації чи альтернативних методів лікування. На питання з приводу їжі усі опитані казали, що вже давно забули смак м'яса, а на сніданок в п'ятницю була манна каша на воді. В деяких відділеннях в коридорах стоять покриті пилом спортивні тренажери в складеному вигляді; видно, що ними не користуються. Пацієнти говорять, що в них просто немає сил займатись на цих тренажерах.
В жодному з закладів, де ми встигли побувати, не було таких жахливих умов. Ми побачили пенітенціарну установу замість закладу охорони здоров’я, ми побачили систему покарання пацієнтів замість їх лікування та реабілітації. За часів Совєтського союзу цей заклад слугував в’язницею для українських дисидентів. Вона була обнесена колючим дротом, на вежах чергували автоматники, а більшістю медперсоналу були представники КҐБ. Примусове психіатричне лікування тут проходили: Анатолій Лупиніс, Микола Плахотнюк, Леонід Плющ, Василь Рубан, Йосип Тереля. Сюди направляли тих, хто виступав проти совєтської тиранії та кого не змогли зламати в інших лікарнях. Під час візиту ми побачили, що моторошний привид того минулого й досі в лікарні. Пацієнти пригнічені, повністю втратили віру в майбутнє. За ті роки, що вони провели в лікарні, люди втратили найважливіше: надію на те, що їх життя має сенс і що вони зможуть повернутись додому.
Пацієнти цієї лікарні визнані судом неосудними, відправлені на лікування ухвалою суду, але психіатрична лікарня не може бути в'язницею. Тому головному лікарю та начмедам надано усне розпорядження підготувати план реформування закладу, і ми в МОЗ будемо приймати рішення стосовно майбутньої долі цієї лікарні.
