Володимир Мартинюк shared a memory.
3 hrs ·
Синьо-жовтий прапор на щоглі перед Кабміном, як мені підказали, я почепив не 22 а 21 серпня 1991 року. А все інше було так, як це мною описане - і висока , на самому верху вже дуже тонка і хитка щогла, біль в руках і ногах, і буквально стогін тисячного натовпу знизу - "злізь, злізь, не треба - який мені тоді видавався риданням - "видибай Перуне, видибай" - люди насправді боялися не за мене, а боялися втрати старих авторитетів, боялися чуда - боялися появи чогось нового - появи символу народження нової незалежної України на раніше недосяжному, сакральному символі найвищої влади в України - на вершку щогли перед Кабінетом Міністрів України на Грушевського 12 .
Я був розчарований і не вірив, що вдасться те, що було мною тоді задумане. Потім, на протязі наступних днів, цей прапор, зав'язаний вузлами на щоглі перед Кабміном, став символом того що відбувалося у Києві 23 і 24 серпня.
Але все таки величезний український прапор, подарований діаспорою, і який декілька місяців лежав у мене в кабінеті Політичної Ради Руху, де я був секретарем, нарешті був внесений до сесійної зали Верховної Ради.
Хто знайде фото того прапора на щоглі перед Кабміном - буду дуже вдячний . ;)
Потім, на протязі наступних днів, цей прапор, зав'язаний вузлами на щоглі перед Кабміном, став символом того що відбувалося у Києві 23 і 24 серпня.
Але все таки величезний український прапор, подарований діаспорою, і який декілька місяців лежав у мене в кабінеті Політичної Ради Руху, де я був секретарем, нарешті був внесений до сесійної зали Верховної Ради.
Хто знайде фото того прапора на щоглі перед Кабміном - буду дуже вдячний .
