Ігри розуму: що робить нас вразливими до фейків і конспірології

[bugaga]

Примітка редакції. Через що різні люди сприймають однакову інформацію по-різному, чому спроба розвінчати міф може призвести до протилежного результату, якою є причина втрати здатності критично оцінювати слова авторитетів — у матеріалі Ярослави Куцай для «Media Sapiens».


Численні наукові дослідження демонструють, що ми зазвичай віримо в те, що нам зручно, а очевидне можемо сприймати по-різному.


То все ж таки: синя з чорним мереживом чи біла з золотим?

Сесилія Блесдейл із шотландського острова Колонсей, яка збиралася вдягти цю сукню на весілля своєї доньки, точно знала, що таки перше. Але донька із подивом заперечила й виклала фото, отримане від матері, на розсуд громадськості у Facebook. Те швидко поширилося й потрапило в інші соціальні мережі, спровокувавши запеклу суперечку з приводу #thedress між тими, хто вважав, що вона #whiteandgold, і тими, хто бачив #blackandblue.

Наприкінці лютого 2015 року колір сукні Сесилії Блесдейл із неабияким ентузіазмом обговорювали провідні світові медіа та знаменитості. Свої п’ять копійок вставили і вчені, які пояснили різницю у сприйнятті кольорів (окрім як вадами моніторів, що по-різному відтворюють відтінки) як оптичну пастку — вона виникає через неточність чи неадекватність несвідомої корекції зорового образу.


Ця сукня видається синьою з чорним за жовтуватого освітлення (ліворуч) або білою з золотим за блакитнуватого (праворуч)

Подальші дослідження виявили, що насправді все ще складніше: окремі люди бачать сукню блакитною з коричневим, а є й такі, що легко перемикаються між усіма комбінаціями.

Цю, здавалося б, тривіальну річ газета Washington Post характеризувала як «драму, що розділила планету».

Дотепники зауважували, що після неї ніщо вже не буде таким, як раніше. Щось та й не зміниться. Але точно не вислів «краще один раз побачити, ніж сто разів почути».

***

«Уявіть собі, як воно — бути мозком. Ви замкнені всередині черепа, де немає світла, немає звуку, й намагаєтеся зрозуміти, що ж діється там у світі. Єдине, що ви отримуєте, — потоки електричних імпульсів, які лише опосередковано пов’язані з тим, що ззовні, що б це не було», — каже когнітивний нейробіолог і директор Центру досліджень свідомості Сассекського університету Аніл Сет. За його словами, мозок комбінує ці сенсорні сигнали зі своїм попереднім досвідом і діє як своєрідна машина передбачень.

Оптичні ілюзії є прикладом того, як наш мозок використовує очікування, які вбудовані глибоко в ділянки зорової кори. Відкинута тінь приглушує поверхню так, що біла поверхня в тіні (В) відбиває менше світла, ніж повністю освічена чорна (А). Тож нам здається, що квадрат B світліший, ніж він є насправді.

Факти, на які чекають

Розум вводить нас в оману багатьма способами, ускладнюючи завдання розібратися в тому, що правда, а що вигадка чи помилка. Одна з найпоширеніших спокус, якій ми легко і часто піддаємося, це так зване мотивоване міркування — схильність вірити у твердження, що перегукується з нашими переконаннями, й заперечувати те, що йде врозріз із ними.

Один із найвідоміших експериментів на підтвердження його сили було проведено у Стенфорді наприкінці 1970-х.

Студентів повідомили, що їх ознайомлять з інформацією щодо ефективності смертної кари. Половина схилялася до думки, що вона необхідна, аби стримувати злочинність. Інша половина вважала, що жодного впливу на злочинність такий спосіб покарання не має. Студентів попросили прокоментувати й оцінити однаково промовисті статистичні дані, частина з яких підтримувала їхню думку, частина — спростовувала. Студенти, що були за смертну кару, оцінили дослідження на підтримку їхньої позиції як такі, що заслуговують на довіру, а ті, що захищали позицію їхніх опонентів, назвали непереконливими. Їхні опоненти відреагували так само. Отже, в підсумку ті, хто був за смертну кару, стали ще більш ревними її прихильниками, а ті, хто був проти, почали ставитися до неї ще більш вороже. І, як це часто буває в експериментах такого штибу, дані, з якими їх ознайомили, дослідники взяли зі стелі.

Наївний реалізм

Сліпа віра в абсолютну істинність теорії, яку захищають ті чи інші авторитети, подібна до культу. Людей, що її сповідують, філософи називають наївними реалістами.

Наївного реаліста впізнати легко. Він ніколи не скаже, що не згоден із вами, а лиш ненастанно повторюватиме, що ви помиляєтеся, бо проти вас об’єктивність та неупередженість.

Перебуваючи в колі людей, із яким ми себе асоціюємо, ми нерідко втрачаємо здатність критично оцінювати слова тих, хто є для нас авторитетом. Ця тенденція спостерігається і в науці, яку, як ми сподіваємося, мали би спрямовувати в потрібне русло якраз прагнення об’єктивності та неупередженості. Яскравий приклад цього навів фізик Річард Фейнман у статті про те, як відрізнити її від псевдонауки.

Нобелівський лауреат Роберт Ендрюс Міллікен виміряв заряд електрона під час експерименту із зарядженими крапельками олії й отримав відповідь, яка, як стало відомо вже пізніше, не відповідала дійсності (через неправильне значення густини повітря). Подальші спроби виміряти заряд електрона, здійснені іншими вченими, супроводжувалися поступовим і незначним збільшенням цього показника… Після серії повторних експериментів він виявився суттєво вищим за початковий. Але чому вчені дійшли до цього не одразу?

«Коли вони отримували показник, що значно перевищував результати Міллікена, вони думали, що щось із їхнім показником не так, шукали і знаходили цьому пояснення. Коли вони отримували результат, ближчий до показника Міллікена, вони перевіряли його не так прискіпливо. Врешті вони відкидали дані, що занадто сильно відрізнялися», — мовиться у статті Фейнмана.

Попри невичерпність джерел дурощів від «британських учених» науковці продовжують отримувати від суспільства вагомий кредит довіри. Професор когнітивістики Браунівського університету й головний редактор журналу Cognition Стів Сломан переконаний, що знання подібні до зарази — й перекидаються з однієї людини на іншу завдяки нашій схильності піддаватися впливу авторитетів, зокрема тих, які роблять відкриття й розширюють кордони відомого.

Знання як вірус

Торік Сломан та його студенти провели дослідження, що вкотре підтвердило цю його гіпотезу.

До експерименту залучили 700 волонтерів, яким розповідали про новий феномен природи. У першому випадку зазначали, що вчені поки не можуть дати йому пояснення. Волонтерам треба було оцінити своє розуміння за висхідною шкалою від 1 до 7. Більшість поставили собі 1. У другому — Сломан і його команда запевняли волонтерів, що вчені можуть пояснити це явище, але при цьому не заглиблювалися в деталі стосовно того, що ж таке ці вчені можуть пояснити. Цього разу самооцінка людей у середньому була на рівні 2. Сама поправка, що вчені розібралися в тому, що і як, посилила відчуття впевненості у волонтерів у власних знаннях. (Примітка: ефект не спрацьовував, коли волонтерам казали, що пояснення є, але це — наукова таємниця.)

З еволюційного погляду для людини як соціальної тварини важливішим є її статус, аніж істинність переконань. Якщо суспільство у щось вірить, вона з більшою ймовірністю наслідує це.

Зупиніться посеред міста й почніть вдивлятися в небо. Обов’язково бодай кілька людей до вас приєднаються, щоб дізнатися, що ж там таке. Так ще у 1960-х роках перевіряли стадний інстинкт психолог Стенлі Мілграм та його колеги. З’ясувалося, що близько 4 % тих, хто проходить повз, не залишаються байдужими.

Коли кількість зацікавлених збільшилася до 15, близько 40 % незнайомців почали задирати голову. Ще одне свіже дослідження на цю тему — про те, що люди у групах рідше перевіряють факти, ніж наодинці.

Нестерпність незбагненного та незнайомого

Ви не такі, як інші, якщо хмаринка у верхній лівій частині цього зображення вам нічого не нагадує.



Ми постійно намагаємося знайти пояснення тому, що відбувається навколо нас. Невідомість та відсутність сенсу речей нас мучать. Дослідження бізнес-школи Університету Конкордія демонструє, що персональна потреба порядку, яка проявляється в намаганні досягти передбачуваності в боротьбі з невизначеністю, корелюється зі схильністю вірити в конспірологічні теорії.

Це стосується й забобонів. Приміром, ще одне дослідження стендфордських психологів 1985 року підтвердило ефемерність «гарячої руки» в баскетболі — тобто того, що у гравця більше шансів поцілити в кошик після вдалого кидка, ніж після промаху.

Дослідники Колорадського університету в Боулдері, які вивчали це та інші марновірства, пов’язані з послідовністю подій, дійшли висновку, що людське трактування випадковостей не підтверджується статистично. Вони також вказують на те, що людям притаманно бачити закономірності в будь-яких даних.

Наш мозок, як наголошував Сет, посилається на те, з чим мав справу раніше.

На замітку правдоборцеві

Намагання втовкмачити групі зі стійкими уявленнями, що вони в неї хибні, в чому дають пересвідчитися ваші факти, може лише їх утвердити. Інформаційний тиск нерідко породжує ефект бумеранга, хай які благородні наші наміри. Найхарактерніше він давався взнаки під час проведення соціальних кампаній із закликом облишити шкідливі звички, унаслідок яких цільова аудиторія схопилася за них ще сильніше, як за заборонений плід. Подібним чином діяли й ті, кого закликали дбати про довкілля.

Несподіваний результат також може мати і спроба розвінчати міф. Вона з великою ймовірністю може зазнати поразки, якщо автор зосередиться на ньому у своєму матеріалі. Адже в підсумку, згадуючи, про що там ішлося, читач/слухач/глядач може забути, що з того спростовувалося, а що на тлі спростованого відповідало реальному стану речей.

https://petrimazepa.com/mindgames.html

[bоrderlander]

Зупиніться посеред міста й почніть вдивлятися в небо. Обов’язково бодай кілька людей до вас приєднаються, щоб дізнатися, що ж там таке. Так ще у 1960-х роках перевіряли стадний інстинкт психолог Стенлі Мілграм та його колеги. З’ясувалося, що близько 4 % тих, хто проходить повз, не залишаються байдужими.

Коли кількість зацікавлених збільшилася до 15, близько 40 % незнайомців почали задирати голову. Ще одне свіже дослідження на цю тему — про те, що люди у групах рідше перевіряють факти, ніж наодинці.

На це й розраховують кацапоботи типу Конвекса.

[Декодер]

Використання схильності покладатися на авторитетів (цілком нормальне до речі) і захват сакралізованих публічних трибун - це лише одна частина проблеми.

Але наразі є ще дещо інше.
Це коли бачать і розуміють що брехня і все одно її відстоюють так наче це правда.
Тут діє глибинний страх, паралізуючий мозок і волю.

Це дещо інше ніж стадний інстінкт, але в поточній ситуації може навіть більше важливіше.

[bugaga]

Використання схильності покладатися на авторитетів (цілком нормальне до речі) і захват сакралізованих публічних трибун - це лише одна частина проблеми.

Але наразі є ще дещо інше.
Це коли бачать і розуміють що брехня і все одно її відстоюють так наче це правда.
Тут діє глибинний страх, паралізуючий мозок і волю.

Це дещо інше ніж стадний інстінкт, але в поточній ситуації може навіть більше важливіше.

Це не страх це якісь вбудовані механізму мозку, які були корисні в процесі еволюції

+ людина буде відстоювати брехню, якщо вона для неї вигідна з її точки зору

[Декодер]

Використання схильності покладатися на авторитетів (цілком нормальне до речі) і захват сакралізованих публічних трибун - це лише одна частина проблеми.

Але наразі є ще дещо інше.
Це коли бачать і розуміють що брехня і все одно її відстоюють так наче це правда.
Тут діє глибинний страх, паралізуючий мозок і волю.

Це дещо інше ніж стадний інстінкт, але в поточній ситуації може навіть більше важливіше.

Це не страх це якісь вбудовані механізму мозку, які були корисні в процесі еволюції

Мені здаветься, що все через те що російська мова насаджувалася через насилля і це відклалося як прийнятна традиція.

Саме тому московитів (і тих хто частково перейняв їх традиції) у спілкуванні паралізують складні словесні конструкції і незрозумілі їм терміни.

Саме тому вони вважають прийнятним називати причиною війни "рускій язик" - вони впевнені що це нормальна причина (!), що за "язик" можна вбивати.

[Декодер]

+ людина буде відстоювати брехню, якщо вона для неї вигідна з її точки зору

Московити відстоюють навіть ту брехню яка їм не вигідна, яка їм шкодить.
Це саме глибинний страх.

[bugaga]

+ людина буде відстоювати брехню, якщо вона для неї вигідна з її точки зору

Московити відстоюють навіть ту брехню яка їм не вигідна, яка їм шкодить.
Це саме глибинний страх.

вигідна з ЇЇ точки зору. наприклад вона вважатиме що їй  вигідно померти, щоб Росія була вяликою

[RG]

+ людина буде відстоювати брехню, якщо вона для неї вигідна з її точки зору

Московити відстоюють навіть ту брехню яка їм не вигідна, яка їм шкодить.
Це саме глибинний страх.

Не треба їх демонізувати, вони просто шпана. Брешуть, потім брешуть, що не брехали перед тим, потім просто брешуть, бо забрехались по повній 

Ніякої глибини там немає, все на рівні рефлексів. 

[bugaga]

Проблема глобальніша до маніпулювання вразливі і американці і європейці і венесуельці

[Декодер]

Не треба їх демонізувати, вони просто шпана. Брешуть, потім брешуть, що не брехали перед тим, потім просто брешуть, бо забрехались по повній 

Ніякої глибини там немає, все на рівні рефлексів.

Демонізують їх коли кажуть про зайву хромосому чи "угро-фінів", акцентуючи фізіологічну іншість.
Я демонізую систему яка має назву Росія.

Проблема глобальніша до маніпулювання вразливі і американці і європейці і венесуельці

Так, але лише у московитів (і тих хто потрапив під їх вплив) незнання певних "маркованих" трендів робить з людини мішень для дозволеного (традицією) насилля.
В цьому головна причина нормального сприйняття брехні.

Не фейку, який обманює адресата, а коли адресат знає, що це брехня, але навіть не думає цим перейматись.
Тобто тут все ж є дещо інше.

[bоrderlander]

+ людина буде відстоювати брехню, якщо вона для неї вигідна з її точки зору

Московити відстоюють навіть ту брехню яка їм не вигідна, яка їм шкодить.
Це саме глибинний страх.

Мурахи можуть відстоювати брехню, яка цьому конкретному мурасі шкідлива, зате корисна мурашнику.

[Декодер]

+ людина буде відстоювати брехню, якщо вона для неї вигідна з її точки зору

Московити відстоюють навіть ту брехню яка їм не вигідна, яка їм шкодить.
Це саме глибинний страх.

Мурахи можуть відстоювати брехню, яка цьому конкретному мурасі шкідлива, зате корисна мурашнику.

Брехня довела мурашник Росія до катастрофи.
Тобто "мурашнику" ця брехня теж не корисна.

[Бувалий]

Брехня довела мурашник Росія до катастрофи.
Тобто "мурашнику" ця брехня теж не корисна.

Це якщо дивитися ззовнi.
Вони ж, скрепоноснi, не вважають це брехнею.
Бо все життя живуть в болотi.
То нащо iм щось мiняти.
Е бояришнiк, ковбаса, посиденькi пiд баян чи балалайку.
Iх взагалi не цiкавить те, що хтось про них думае.
Бо Вялiкiе.
 

[bugaga]

Брехня довела мурашник Росія до катастрофи.
Тобто "мурашнику" ця брехня теж не корисна.

У них вже 1000 років перманентна катастрофа

[bоrderlander]

+ людина буде відстоювати брехню, якщо вона для неї вигідна з її точки зору

Московити відстоюють навіть ту брехню яка їм не вигідна, яка їм шкодить.
Це саме глибинний страх.

Мурахи можуть відстоювати брехню, яка цьому конкретному мурасі шкідлива, зате корисна мурашнику.

Брехня довела мурашник Росія до катастрофи.
Тобто "мурашнику" ця брехня теж не корисна.

Ця брехня і ці катастрофи - це спосіб існування мурашника Росія, який розрісся до 1/6 частини земної кулі саме завдяки цим чинникам.
Згадайте історію. Іван Третій влаштував геноцид Новгороду та Пскову, Іван Грозний пів країни зруйнував своєю Опричниною, Петро Перший знищив третину населення Росії. Не кажучи вже про Леніна та Сталіна.

За великим рахунком історія доводить, що Росії як мурашнику ця брехня дуже вигідна.

[bоrderlander]

Брехня довела мурашник Росія до катастрофи.
Тобто "мурашнику" ця брехня теж не корисна.

У них вже 1000 років перманентна катастрофа

bugaga  випередив 

[Декодер]

Здоровий глузд каже, що існування в стані катастрофи - ненормане явище.

Схиляюся до думки, що вони трималися весь час за рахунок того що були комусь потрібні.
У них постійно знаходилися союзники, яким вони були вигідні саме в такому стані.

Будь в якому разі, звичайні фейки (фейкі які справді обманюють) - це квіточки, в зрівнянні з усвідомленною брехнею, яку бачимо зараз.

[Декодер]

У вас є пояснення зазначеної багатьма гіпнотичної паралізуючої дії слів на московитів?

На мій погляд єдине що тут може бути - це успадкований страх стати "дозволенною" мішенню перед незрозумілим словом.
Це  ж пояснює і їх лояльність до брехні.

[bugaga]

Здоровий глузд каже, що існування в стані катастрофи - ненормане явище.

Схиляюся до думки, що вони трималися весь час за рахунок того що були комусь потрібні.
У них постійно знаходилися союзники, яким вони були вигідні саме в такому стані.

Будь в якому разі, звичайні фейки (фейкі які справді обманюють) - це квіточки, в зрівнянні з усвідомленною брехнею, яку бачимо зараз.

CРСР на Нюрнберзьскому трибуналі намагалисі довести, що це німці рострілювали поляків в Катині. Напевно і товстенькі теки "доказів" були, і "свідки"

[bugaga]

У вас є пояснення зазначеної багатьма гіпнотичної паралізуючої дії слів на московитів?

На мій погляд єдине що тут може бути - це успадкований страх стати "дозволенною" мішенню перед незрозумілим словом.
Це  ж пояснює і їх лояльність до брехні.

інакших вбивали століттями ось і все

але знову ж таки проблема ширша, справа не лише в росіянах, увесь світ на мою думку переживає кризу, принаймні демократія яку ми знаємо  виявилась дуже вразливою з приходом нових технологій. І я маю підозру легке коригування типу яка ганяли червоних в Штатах за Маккарті, в сучаних умовах не допоможе

[Декодер]

У вас є пояснення зазначеної багатьма гіпнотичної паралізуючої дії слів на московитів?

На мій погляд єдине що тут може бути - це успадкований страх стати "дозволенною" мішенню перед незрозумілим словом.
Це  ж пояснює і їх лояльність до брехні.

інакших вбивали століттями ось і все

але знову ж таки проблема ширша, справа не лише в росіянах, увесь світ на мою думку переживає кризу, принаймні демократія яку ми знаємо  виявилась дуже вразливою з приходом нових технологій. І я маю підозру легке коригування типу яка ганяли червоних в Штатах за Маккарті, в сучаних умовах не допоможе

Мі нікуди не дінемося від системи впливу авторитетів, тому що це взагалі ознака суспільства.
Я вирощую картоплю, Ви вирощуєте цибулю. Я покладаюся на Вас у цибульних справах, Ви на мене - у картопляних.

Щодо сакралізованиих публічних трибун - справи справді можуть змінитися, але маю сумніви.
Скоріш за все станеться певна трансформація, але вони все одно залишуться в той чи іншій формі.

В будь якому разі звичайні фейки які просто обманюють, в сучасному інформатизованому світі досить легко знищуються - швидким спростуванням.
А от усвідомлена брехня - явище більш складне і небезпечне.

[bоrderlander]

В будь якому разі звичайні фейки які просто обманюють, в сучасному інформатизованому світі досить легко знищуються - швидким спростуванням.
А от усвідомлена брехня - явище більш складне і небезпечне.

Не бачу ніякої принципової різниці між фкйком та брехнею. І те, і те є брехнею.

До речі, легкість спростування фейків оманлива. Справа в тому, що в інформаційному суспільстві фейк навіть легше створити та поширти, ніж його спростувати. А з лавиною фкйків взагалі нема ради. Це як легко відрізнити голку від стеблини сіна. Але в копиці сіна голку знайти надзвичайно важко.

[bugaga]

Мі нікуди не дінемося від системи впливу авторитетів, тому що це взагалі ознака суспільства.
Я вирощую картоплю, Ви вирощуєте цибулю. Я покладаюся на Вас у цибульних справах, Ви на мене - у картопляних.

Сучасні технології підривають ці традиції.
Якщо у фактора X є гроші, він найме ботів та блогерів, що обісруть спеціаліста з картоплі і виставлять ідіотом.
Одночасно можна запустити теорію змови, і купа ідіотів в мережі будуть безкоштовно чмирити спеціаліста з картоплі.
У спеціаліста з картоплі один майданчик - у опонентів сотні або тисячи.
І спеціаліст з картоплі він жеж не психолог і не маркетолог.

[bugaga]

В будь якому разі звичайні фейки які просто обманюють, в сучасному інформатизованому світі досить легко знищуються - швидким спростуванням.
А от усвідомлена брехня - явище більш складне і небезпечне.

Не знищуються вони. Якщо в один фейк повіре 0.01% це вже результат.
А якщо запустити 1000, 10000 тисяч фейків, то відсоток обдурених буде зростати (нелінейно, але все ж таки зростати)

[Декодер]

В будь якому разі звичайні фейки які просто обманюють, в сучасному інформатизованому світі досить легко знищуються - швидким спростуванням.
А от усвідомлена брехня - явище більш складне і небезпечне.

Не бачу ніякої принципової різниці ...

Людині кажуть - на дворі ніч. Вона відкриває вікно і баче сонце, і каже - брехня.
Це те про що каже bugaga.

Людина відкриває вікно, бачить сонце, дивиться з острахом на того хто казав про ніч і каже - так на дворі ніч.
Це набагато жахливіше явище.

Якщо в один фейк повіре 0.01% це вже результат.

Набагато жахливіше виглядають 86%.
І причини там зовсім інші.

[Декодер]

Мі нікуди не дінемося від системи впливу авторитетів, тому що це взагалі ознака суспільства.
Я вирощую картоплю, Ви вирощуєте цибулю. Я покладаюся на Вас у цибульних справах, Ви на мене - у картопляних.

Сучасні технології підривають ці традиції.
Якщо у фактора X є гроші, він найме ботів та блогерів, що обісруть спеціаліста з картоплі і виставлять ідіотом.
Одночасно можна запустити теорію змови, і купа ідіотів в мережі будуть безкоштовно чмирити спеціаліста з картоплі.
У спеціаліста з картоплі один майданчик - у опонентів сотні або тисячи.
І спеціаліст з картоплі він жеж не психолог і не маркетолог.

Згоден повністью, є таке.
Фальсифікатори навалюють купи інформаційного сміття, мімікрують, створюють все більш витончені ілюзіі, так що їх все важче відрізнити від справжніх.

Я вже писав про це - є два шляхи.
Перший механічний (щось на кшталт алгоритмів Гуглу), другий - ручний, коли в якості фільтрів виступають люди - це соцмережи.

І взагалі я не заперечую цю проблему.
Я кажу що є ще одна більш страшна проблема.
Коли вже знають що брехня і все одно начебто вірять.
І тут діє на мою думку глибинний страх.

[Декодер]

Вибачаюсь ще одне.

Немає сенсу заперечувати тут людську природу.
Коли хтось дивиться нагору і інші починають теж дивитись - нічого поганого в цьому нема, це нормально.
Це навіть не привід для роздратування. Тут нічого не поробиш (і не треба).

[Декодер]

В продовження теми, ще одне явище - хейтери:
http://ukrpravda.net/index.php?topic=43943.msg1176257#msg1176257