George V. Pinchuk
1 hr ·
Попри закиди, що Україну не можна порівнювати зі США, я все-таки хотів би коротенько резюмувати сутність системи медичного обслуговування в країні, де мешкаю вже 27 з половиною років.
Загальний принцип усієї медицини США: пацієнт повинен платити лікареві. Є виключення з цього загального правила: за ДЕЯКІ медичні послуги ПЕВНІ категорії пацієнтів платити не мусять, тому що за них це робить американська держава. Цих категорій три: люди похилого віку; ветерани воєн; і "хронічно безробітні," тобто ті, хто через брак освіти і відсутність навичок праці не здатен забезпечити собі хоч якийсь дохід.
Людей похилого віку обслуговує федеральна (державна, загальнонаціональна) програма Medicare. На цю програму треба записатися. Щоби бути прийнятим, людина має бути віком 65 років і старша. Обсяг послуг, які покриває Medicare, досить великий, але на нього є нарікання (наприклад, ця програма не платить за послуги стоматолога, а стареньким стоматологи ой як потрібні). Також, коли медичні процедури дорогі, пацієнтові пропонують "поділити" оплату з державою, наприклад, заплатити чверть, або третину, або половину ("co-pay").
Ветерани воєн у США - це всі, хто служив в американських збройних силах під час війни (не обов"язково навіть у "гарячих точках" фронту). Ветераном може бути і 19-20-річний хлопець чи дівчина. Їх медичним облуговуванням займається федеральна програма Veterans' Affairs (VA). Я не знаю деталей, але теж чув великі нарікання на цю програму. Наприклад, ветерани іноді мусять дуже довго чекати на зустріч з лікарем-фахівцем. У клініках, де лежать хворі ветерани, умови далеко не найкращі, є багато випадків внутрішньогоспітальних інфекцій, не вистачає персоналу.
Людей без жодного доходу обслуговує програма Medicaid. З усіх трьох ця програма надає найменше послуг (власне, тільки мінімальні, базисні), і в Конгресі постійно дебатується пропозиція її взагалі ліквідувати як дуже збиткову. Зараз безробіття в середньому по США рекордно низьке (біля 4%), але в окремих регіонах і серед окремих груп населення воно все ще дуже високе. Наприклад, у моєму окрузі Октіббеха штату Місісіпі безробіття серед афро-американських чоловіків час від часу сягає 30%. Вище середнього також рівень безробіття серед матерів-одиначок, жінок у сільській місцевості і деяких інших прошарків. Усе разом це накладає колосальний тягар на бюджет США. Під час рецесій, коли безробіття навіть у середньому зростає до 8-9%, цей тягар стає ще болючішим. Власне, витрати на забезпечення безробітних медичними послугами і їжею приблизно такі самі, як витрати на оборону, і є однією з найвагоміших причин хронічного дефіциту національного бюджету США (наразі близько 20 трільйонів доларів).
Щодо тих, хто не підходить до цих трьох програм (як, наприклад, аз многогрішний). Ми маємо змогу звернутися за допомогою до приватних страхівочних компаній. Їх є багато, але всі вони, без винятку, вимагають від нас щомісячних внесків. Є "щасливчики" (знову ж таки, наприклад ваш покірний слуга), за яких частину щомісячного внеску платить їх роботодавець. У мене це мій університет. Але і це не "на дурняка": мій університет, наприклад, знаменитий дуже щедрою допомогою у справі медичного страхування, але за це платить своїм викладачам рекордно низьку, порівняно з іншими вищими навчальними закладами штату, заробітну платню.
У 2008 р., коли Барак Обама став президентом, НІЯКОГО медичного страхування не мали 48 мільйонів американців (~15% населення країни). Бажаючи допомогти ситуації, Обама добився затвердження закону під назвою Affordable Care Act (ACA, відомий також неформально як Obamacare). За цим законом, бізнеси позбавлялися права тримати незастрахованих працівників. Пропонувалося або знайти джерело страхування, або платити штраф. З одного боку, це дійсно привело до зменшення кількості медично незастрахованих громадян вдвічі, до 24 мільйонів. Але було дуже багато скарг на те, що Obamacare вбиває дрібний бізнес, особливо на початковій стадії, коли молодий підприємець ще не має суттєвого капіталу. Наш нинішній президент хоче ліквідувати Obamacare, але Конгрес ніяк не може прийти до консенсусу, чим цей закон замінити.
До тих, хто не має страхування і не здатен сам заплатити лікареві, американська медична система дуже безжалісна. Гроші будуть старатися взяти будь-яким способом. Змусять продати житло, автівку. Можуть змусити дорослих дітей платити борг батьків. Я сказав один мій колишній однокашник по Київському медінституту, а нині практикуючий американський лікар, "поки ти платиш, тебе будуть лікувати, і лікувати добре. А коли гроші закінчаться, до тебе прийдуть з пістолетом."
Коли заходиш до будь-якої американської клініки, перше, що ти мусиш робити - це зайти до офісу спеціального співробітника, який займається фінансовими справами. Треба показати посвідчення особистості і валідну картку від страхівочної компанії. Тоді співробітник дасть надруковану розкладку, де відображені всі витрати на сьогоднішню процедуру. Але в принципі людина не зобов"язана доводити, що вона застрахована. Можна одразу іти до лікарського офісу. Лікар не відмовить у наданні послуги. Але клініка має всю інформацію, яка дозволить такого незазстрахованого знайти, щоби до нього (див. вище) "прийшли з пістолетом."
Отакий, приблизно, стан справ в американській медицині. Не знаю, я, мабуть, вже дуже американець, але я вважаю нашу медицину в цілому не ідеальною, але хорошою. Грошей деруть багато, але й дають багато. Лікарі і середній та молодший персонал - дуже знаючі, ввічливі, привітні. Про те, щоби дати санітарці купюру, щоби вона простирадло поміняла (як в українських лікарнях, навіть - мій особистий досвід! - у Феофанії), годі й думати, це розцінили б як дію психічно ненормальної людини. Апаратура є всяка, в тому числі складна, і вона працює. Дуже хороші також поліклініки. В аптеках багато різних препаратів, але "серйозні" ліки продаються тільки за рецептом від лікаря. Коли упаковка ліків закінчується, до лікаря звертатися не треба - медсестра зателефонує до аптеки і віддасть наказ про постачання нової упаковки. Сестри з лікарями дуже добре взаємодіють, а найвища категорія медсестер (LNP, Licensed Nurse Practitioner) має право самостійно оглядати хворого і призначати лікування.
На закінчення. Як би ми, американці, не нарікали на недосконалості нашої медицини, нам ніколи в голову не спаде звинувачувати в цьому нашу "владну верхівку." Ми просто таких слів не знаємо. Бийте мене ногами, але я цілком серйозно вважаю, що українцям теж треба забути, витравити, випалити зі своєї свідомості оте ділення на "нас" і "режим," "народ" і "владу." Як каже один мій київський приятель, фізик-теоретик, це "залишки босяцько-більшовицької ментальності." У 2014 році Україна, нарешті, взяла правильний курс, і босяцько-більшовицько-популістські крикуни не повинні її з цього курсу повернути в пащу Мордора.
