Чи то робити підсумки.
Найголовніше : наскільки мені похуй.
Була така приказка. Мати казала : "Та не бачив ти смаженого вовка!".
Маму я покинув у 1984-му.
Ну , і декількадесят вовків засмажив.
Нема чим мене лякати. Я сам смажений вовк - мертвий і страшний.
Кілька хвилин спілкування зі мною - і холопи лижуть мої чоботі, а жони їхні розтуляють чресла.
Але. Я не такий. Тільки по взаємній симпатії, потягу і зубожінню, моральному, звісно...
Я. А ви? Зможете? Так?...
