Хочете багато-багато перемоги? Чистої! Незайманої! Я для вас маю таку!
Щойно відбулося засідання Національної ради реформ, де серед іншого заслухали доповідь керівництва Національного банку України. Було представлено статистичні дані по динаміці розвитку національної економіки. Про що там розповіли?
Далі – цікаво.
У 2018 р. економічне зростання досягло максимуму за останні 7 років. Реальний ВВП зріс на 3,4%. Просто для порівняння. У 2014 р. було падіння ВВП на 6,6%. У 2015 – падіння на 9,8%. У жаданому деякими нашими громадянами 2013 р. було зростання – аж на 0,2%. Відчуваєте різницю?
Гривня за рік не девальвувала, а навіть трошечки укріпилася.
Споживча інфляція знизилася до 5-річного мінімуму – до 9,8%. Для порівняння – у 2015 р. була 43,3%. А ще у 2015 були ДАП і Дебальцеве.
Банківська система України уперше за 5 років показала прибутковість – 19,9 мільярди грн. Якщо хтось призабув, після російської «дружби на танках» у нас у 2016 р. в банківській сфері збитки були 159,4 мільярди грн. Валерія Гонтарева, яка тоді керувала Нацбанком, нині працює в Інституті міжнародних відносин Лондонської школи економіки. З твердженням «якби не Гонтарєва, збитки були б утричі більші» англійці, вочевидь, повністю згодні. До речі, у 2013 р. до Майдану та війни банківська система теж дала прибуток – 1,4 мільярди грн.
Зросла довіра населення до банківської системи України. Обсяг гривневих депозитів за минулий рік зріс на 14,5%, до 269 мільярдів гривень. Валютні депозити залишилися на попередньому рівні – еквівалентно 237 мільярдам грн. До речі, на моє глибоке переконання, умови за яких громадяни тягнуть гроші в банки, аби заощаджувати, називаються як завгодно, але не зубожінням.
Гірше стало, кажете? Нічого не міняється? А тут ще стрічка новин принесла інфу про те, що Україна поставила до Євросоюзу харчів на 5,12 мільярдів євро і увійшла в першу п’ятірку країн, які постачають харчі до ЄС (на другому місці – США).
Віщую виття: «а я на кишені цього не відчуваю». Цілком можливо. За умов ринкової економіки чуттєвість кишені – властивість абсолютно індивідуальна. Кожен її собі забезпечує сам. Хто крутиться – той відчуває. Хто чекає милостей від природи – той і у Парижі поповнює армію клошарів (французьких безхатченків). Все логічно.
Очевидно ж інше. Країна розвивається. Країна вичухується. Країна примудряється показувати економічне зростання навіть під час війни, за умов всіх наших неприємних витрат на армію та склади боєприпасів.
А це означає, що все йде так, як і мусить.
https://tverezo.info/post/83699
