тут кончіта вурст таке писала в 2009
https://www.pravda.com.ua/articles/2009/02/11/3728056/Взагалі
призначення Немирі віце-прем'єром було одним з найбільш вдалих кадрових рішень Тимошенко. Завдяки йому Тимошенко не лише отримала прямий контакт з Джорджем Соросом, а
повністю заволоділа думками європейських чиновників. 
Спочатку передбачалося, що Тимошенко на переговорах з держсекретарем Кондоліззою Райс
супроводжуватимуть п’ятеро осіб з представництва України у Брюсселі. Про цей формат домовилися дипломати. Однак буквально перед початком зустрічі
за наполяганням Немирі людей, підпорядкованих Володимиру Огризку, не пустили всередину. Юлії Тимошенко не потрібні були зайві вуха...
Тоді ж,
замість запланованої вечері з інвесторами, прем’єр віддала перевагу неформальним зустрічам з керівником Європейської народної партії Вільфредом Мартенсом і радником Хав’єра Солани Піркою Тапіола.
Тимошенко талановито плела мереживо інтриги – основною темою цих розмов був Ющенко, який "заважає уряду проводити європейські реформи".
За рахунок зміщення західних акцентів з Ющенка на Тимошенко відбувається непомітна для ока, але системна трансформація зовнішньополітичного вектору України.
Курс на вступ до НАТО, оголошений президентом, зазнав поразки. Дві спроби отримати План дій по членству в Альянсі протягом 2008 року провалилися. ПДЧ нереальне для України і в 2009 році – всередині України в цьому напрямку не зроблено нічого.
Близьке
закінчення президентських повноважень Ющенка ознаменується тим, що на чолі України зникне провідник ідеї євроатлантичної інтеграції. Фаворити наступних виборів – Юлія Тимошенко і Віктор Янукович – є опонентами НАТО.А
єдина відмінність між Тимошенко і Януковичем в тому, що він це робить публічно, а вона – камуфлює за словесними конструкціями про те, що Україна інтегрується до "європейської системи колективної безпеки", якої насправді не існуєДомовленість, що Тимошенко підпише такого листа, була досягнута ще протягом створення коаліції. Тоді ж в коаліційну угоду записали відповідний пункт. Але коли прийшов час оформити епістолярне послання до НАТО, прем’єрка дала задній хід.
Щоб зняти з себе відповідальність, Тимошенко поставила вимогу, аби листа підписав також Арсеній Яценюк. Спікер це зробив, що викликало збурення у парламенті – Партія регіонів влаштувала шоу з надуванням кульок і блокуванням трибуни.
Цинізм ситуації в тому, що підпис Яценюка під листом до НАТО взагалі не вимагається. Але залучення спікера спровокувало кризову ситуацію, яка потім лягла в основу депеш акредитованих у Києві дипломатів країн НАТО про неготовність України до ПДЧ.
А те, що найактивнішим учасником згаданих подій був Нестор Шуфрич, лише підсилили підозри прихильників теорії змов, що вся операція з початку до кінця була зрежисована і узгоджена з прем’єр-міністром.
Справжні наміри Юлії Тимошенко остаточно стали зрозумілими Заходу в січні 2008 року.
Під час візиту до Брюсселю вона відмовилася взяти участь у засіданні Комісії Україна-НАТО, де їй були би поставлені прямі запитання про бачення євроатлантичних перспектив. Тимошенко обмежилася лише рукостисканнями з генсеком Альянсу на ганку штаб-квартири, завчасно відправивши журналістів до аеропорту, щоб не створювати собі зайвих негативних інформаційних приводів.
