...Якщо в когось виникли якісь синтементи й співчуття до мешканців Криму ( крім кримських татар і точно проукраїнськи налаштованих громадян, яких в Криму дуже мало, а в Севастополі їх можна знайти тільки через мікроскоп), то таким співчуваючим я хочу нагадати березень 2014 року.
Про той антиукраїнський шабаш, який творили місцеві жителі, перш за все в Севастополі, на його околицях, в військових частинах ЗС України. Коли з вереском і улюлюканням вони ламали паркани військових частин, коли пролазили на аеродроми, дорвавшись до літаків накидали в двигуни каміння, щоб вивести їх з ладу.
Діяли нахабно, віроломно, розуміючи, що за їх спинами стоять спецназівці ГРУ і службісти ФСБ, в кожного з яких була вогнепальна зброя.
Діяли, розуміючи, що українські військовослужбовці не зможуть дати опір, бо сили нерівні, РФівскої воячні вже було повно по всьому Криму, в Севастополі особливо багато.
Потім їздили по всьому Криму, роззброювати українські військові частини.
А коли блокували ті кораблі в Донузлаві, яких і так було небагато і які цивільним громадянам точно не несли ніякої загрози ?
А коли потім викидали зі службових квартир сім"ї офіцерів, в будинках, які збудувала Україна саме для них ?
Ніхто цього всього не забув?
Сподіваюсь.
Я не знаю ким був той, про кого розповідається в сабжі, в якого залишилась вдова і двоє дітей. Можливо він був і нейтральна людина. Можливо він ніколи не брав участі в тих антиукраїнських віромлоствах в березні 2014 року. Можливо. Не знаю.
Але я знаю точно, що в Севастополі нейтральних чи проукраїнських не набралось би навіть 1%.
Бо я знаю те місто і його мешканців дуже давно. Десь так з 1982 року. Я бував там не одноразово. Бував в багатьох місцях, в багатьох районах. Північна сторона , Бухта Голландія, Центр, вокзал, Малахов курган, Панорама, Карантинна бухта, мис Херсонес, Стрілецька і Пісочна бухти, Комишова бухта ( де стояли рибальські судна), Козача бухта ( де завжди стояла бригада морської піхоти), мис Фіолент ( де ходити треба дуже обережно, бо можна полетіти вниз метрів на 300 - дуже небезпечне місце).
Але найголовніше - його "горді й благородні" мешканці. Ця гордісь і благородність трималася винятково на українських продуктах харчування, а після 1991 року на фінансових вливаннях з Держбюджету України. Зарплати офіцерів ВМС України були менші ніж офіцерів ЧФ РФ, але ціни й комунальні затрати значно менші теж ніж в Росії.
Україна завжди фінансувала ВМС України без затримок і проволочок.
Однак це ніякої користі не дало: "горді й благородні" севастопольці чітко знали від родичів, що в Росії і зарплати вищі, і пенсії вищі.
А їх, "гордих і благородних" севастопольців, проклятиє хохли гнобят со своєй бандеровской мовой.
Про інші "прєлєсті" руського міра севастопольці навіть і не думали. Пам"ятали тільки про пенсії і зарплати в РФ.
Є така гарна приказка: "В чужих руках хуй завжди здається товщий". )
..................................
Коротше кажучи.
Чеченців, дагестанців і всіх інших вихідців з РФ закликаю поводититись з кримчанами і особливо з севастопольцями так, як прийнято поводитись з рабами, які самостійно, холуйствуючи, здались на милість окупанта, поводитись з такими гнидами так, як це прийнято в аулах Північного Кавказу.
