Селюки та кочовики - на такі два типи ділять людей соціологи в залежності від походження.
Навіть якщо ви і ваші батьки все життя мешкали в місті, та ваші прапрадідусі були горянами чи пасли табуни в степах, ви - запальний пастух-кочовик. Пастух ризикував втратити вівцю в будь-який момент, тому мусив вміти миттєво реагувати на будь-яке зазіхання на його майно та честь. Чужа вівця переступила межу - вівці нема, а її власник шкутильгає додому на трьох, а за годину вся його родина, озброєна до зубів, бере вашу юрту приступом. Купа людських втрат - це нормально, бо інакше згинути від голоду ризикують усі.
Ви пишете застосунки до айфончика, а ваш прапрадід орав город - то ви досі селюк. Врожай миттєво не вкрадеш, його треба виростити й зібрати, тому ви, як і ваш дід, мислите віддаленими перспективами. Задерикуватого сусіда, що назвіав вас недоумком, ви обійдете боком, бо вашому врожаю його агресивність ніяк не загрожує. Ви звикли мислити на роки вперед, закладаючи довготермінові проекти.
Очевидно, що у московитів помітна частка предків ганяла табуни. Звідти й така бездумна агресивність, готовність вмерти ні за що, ігнорування будь-яких "санкцій", миттєва реакція на "образу", готовність "захищати своїх, яких ображають".
Серед українців "пастухів" помітно менше, трохи войовничих "гуцулів" на заході та меншою мірою потомків козаків з тих, що не втекли на Дон. Тому і є такими поміркованими.
Цікаво, що важливе навіть не стільки ваше особисте походження, як походження більшості мешканців вашого регіону, того суспільства, в яке ви інтегруєтесь. Що цікаво, кочовики серед селян гірше інтегруються. Можливо це і є причиною складнощів інтеграції вражених ординською кочовою культурою до нашої культури.
