#НеМояЗбірна. Нефутбольні роздуми про наших футболістів"...Розумію, що в сліпій щенячій ейфорії після перемоги і виходу на Євро-2020 усім неважливо, що в цій команді лише двоє людей (Яремчук і третій воротар Паньків) розмовляють українською, ще двоє бразильці, а решта - на вєліком и могучєм.
Розумію, що всі вже забули, як П'ятов фотографувався з сєпарами. Ніхто не зауважує, що діти Стєпанєнка не розуміють української. Також повз вуха пройшла розповідь поляка Кендзьори, який дивувався, що в команді київського «Динамо» українською донедавна розмовляв один лише Назарій Русин і не всі українці (за паспортом, насправді малороси) при цьому його розуміли.
Розумію, що навіть хлопець з Сихова, щоб не виділятися поміж російськомовних, співав «чужиє губи тєбя ласкают».
Тіштеся, дорогіє. І не забувайте, що то вас, російськомовних, путін прийшов захищати. І ще прийде, бо життя вас нічому не вчить.
P.S. У коментарях чекаю на шокуючу статистику про 100500 російськомовних патріотів, які боронять українські кордони. Так, боронять, не сперечаюся. Боронять зокрема через свою ж недолугість. [/b]Бо не було б русского язика з їх вуст, питання про русскій мір на українській землі не стояло би взагалі.
Амінь. "https://glavcom.ua/columns/verbyckiy/nemoyazbirna-nefutbolni-rozdumi-pro-nashih-futbolistiv-633194.html-------------------------------------------------------
Я давно колись казав, що російськомовні спортсмени України, то вороги, гірші, ніж природні кацапи.
І я давно казав, що свім російськомовним спортсменам від України, я бажаю всього найгіршого, що буває в людському житті, зокрема травм, хвороб, своїх і родичів і особисто, всіляких житейських негараздів, які тільки бувають.
Зокрема, тому яготинсько-оболонському підарасу, який
відгукується на собачу кличку "ШЕВА" я давно побажав переломів ніг і ребер, а ще б краще вирушити йому до свого прямого предка (цілком україномовного, бувшого прапорщика ЗС СРСР), який виховав цього Шеву дегенератом і манкуртом.
Чи може хтось зі мною не згоден
Просто ліньки зараз шукати той свій давній пост, де я висловлював
саме ці побажання отому ШЕВІ і всім іншим футбольним і спортивним підарасам, таким як він.
ЗІ: Хоче те вірте, хоче те ні, але під час останнього матчу, я вболівав не за збірну України, а за суперника. І під час всіх попередніх матчів, мої симпатії завжди були за ту команду (за будь-яку!), яка була суперником "збірної України".
