Ірина Луценко
16 hrs ·
30 січня 2019 року кандидат у президенти Анатолій Гриценко в інтерв’ю інтернет-виданню «Гордон» звинуватив Юрія Луценка в тому, що він переховував від армії нашого старшого сина Олександра. Та заява глибоко обурила мене і всю нашу сім’ю.
Син ніколи не ховався від повісток. Навпаки - сам наполягав, що хоче, може і буде cлужити в лавах української армії. І на будь-який закид відповідав: це обов‘язок кожного громадянина України - захищати свою державу. Так має поступати кожен, незалежно від статусу чи з якого куточка країни походиш. Брати на себе відповідальність і НЕ ухилятися. Нести службу і захищати. Тому, на відміну від диванного полковника, Саша в 2014 році пішов на фронт добровольцем.
За кілька років до того син переніс рак щитовидної залози – операції, хіміотерапія, все це ми пережили. Його не допускала медкомісія, кілька разів проходив – не підписували, ночував під військкоматом… Нам довелося писати заяву, що ми усвідомлюємо всі можливі наслідки.
Всі переконували Сашу, що йому не можна із таким здоров’ям іти в армію, що кілька днів без ліків – це вірна смерть. Але син знов і знов відповідав, що це його обов’язок.
Пам’ятаю, як збирали і діставали все – берці, броник, каску, спорядження, намети. Коли вже був там – колеса на тягачі, тепловізори, разом з іншими волонтерами передавали їжу та багато іншого. Бо в армії, якою героїчно керував полковник Гриценко, не було нічого. Це потім при Порошенку її оновили і озброїли, а на початку війни все лягало на плечі небайдужих громадян і волонтерів.
Пам’ятаю, як зашивала у підкладку Сашкові таблетки, щоб завжди був запас. Як по кілька днів, коли вони виходили на позицію і своєю артпідтримкою прикривали ДАП, не було зв’язку і я не знала – чи мій син живий.
Він і досі волонтерить, підтримуючи свою 55-ту бригаду. Я горжуся своїм сином.
Я горжуся всіма українськими хлопцями і дівчатами, які в ті страшні дні собою закрили всіх нас і досі боронять Україну. Я вважаю граничною ницістю і підступністю оббріхувати їх, поливати брудом та використовувати заради своїх цинічних політичних ігор. Вдвічі неприйнятно, коли таке робить людина, яка сама на фронті не була.
Після того інтерв’ю я звернулася до суду за захистом честі, гідності та ділової репутації нашої сім’ї. Рада повідомити, що сьогодні
Київський апеляційний суд виніс рішення, яким зобов’язав Анатолія Гриценка спростувати неправдиву заяву і вибачитися перед нами:«Я підтверджую, що на час публікації інтерв’ю 30 січня 2019 року мені було достовірно відомо, що син Юрія Луценка – Олександр Луценко служив в Збройних Силах України в 2014 році, захищаючи Україну від збройної агресії Російської Федерації на Сході. Я підтверджую, що Олександр Луценко вступив до Збройних Сил України добровольцем. Прошу вибачення у читачів та сім’ї Юрія Луценка за поширення недостовірної інформації».
Такий текст за підписом Анатолія Гриценка має бути опублікований на сайті інтернет-видання «Гордон».
Відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 грн, як і обіцяла, передам на потреби армії.
