Тобі, направду, повезло. Бо людське життя за совка не мало жодної ціни, та й тепер не має, в Мордорі...
Саме так, ціна життя була навіть не гріш - нічого не вартувало.
А мені не те що пощастило. Я вважаю той липневий день коли вийшов з військомату своїм другим днем народження.
А ті хто поїхав... Хто як. Більшість отримали якусь категорію ліквідаторів. Всього категорій 4, перша найвища. Отримали третю категорію, хтось другу. Більшість через короткий час почали хворіти. З прогресуванням хвороби переходили на інвалідність.
Від них не те що відмахувались. Відмахнутись від них було важко, вони офіційні ліквідатори. Але особливо і допомогти їм не могли, ефективно масово променеву хворобу лікувати в совку не могли. І не пробували. Все залежало від сили власного організму. В кого міцний і не отримав надмірну дозу, то виживали, і в деяких навіть ніяких проявів не було. Більшість же хворіли і як написав вище через короткий час почали мерти. Сім'ї отримували пенсії.
Були і "хитрі". Пізніше самі розповідали.
Їм роздавали індивідуальні дозиметри, виглядає як кулькова ручка. Цей дозиметр обчислює (досить грубо) кількість отриманого опромінення. При накопиченні первної дози, досить великої, такого ліквідатора відправляли додому. Так дехто зорієнтувався швидко. Розпитав в дозиметристів де є сильні радіоактивні плями, зараження було нерівномірне, і клали на таку пляму свій індивідуальний дозиметр. Головне було не "перебрати" таким чином дозу, тому що могли збагнути махлювання.
Були такі, які банально купували в "учотчиків" завищену дозу, щоб ті записали в журнал обліку. І таким чином пошвидше тікали звідти.
Корупція, мать її... Скрізь все прогнивше... Ще з тих часів...
