На початку ХХ ст. під впливом німецької вексилології (згідно з її рекомендаціями, кольором верхньої смуги на прапорі є колір основної гербової фігури) певного поширення набув жовто-синій прапор (тобто, верхня смуга жовта). Тому до початку 1918 р. вживалися обидва варіанти прапорів
З березня 1917 р. було проголошено про організацію Української Центральної Ради, що мала перетворитися на орган тимчасового державного правління незалежної України.
27 (14 старого стилю) січня 1918 Мала Рада затвердила проект українського морського прапора, вироблений Українською Морською Радою (складався з двох смуг, вгорі блакитна, внизу жовта; на верхній — золотий знак князя Володимира — Тризуб з хрестом угорі)[12][6][7][8].
За гетьмана Скоропадського порядок кольорів на прапорі не змінюється — блакитна смуга вгорі, жовта — внизу.
13 листопада 1918 був затверджений синьо-жовтий прапор Західно-Української Народної Республіки.
У 1919 році прийнято синьо-жовті прапори для підрозділів Дієвої Армії УНР[13] та Української Галицької армії[14].
15 березня 1939 року державним прапором Карпатської України став синьо-жовтий стяг. Однак у 1930-х в Галичині, а після Другої світової війни вже в еміграції виникли непорозуміння між прихильниками синьо-жовтого і жовто-синього порядку поєднання кольорів, які закінчилися постановою Української Національної Ради від 27 червня 1949, яка відзначала, що до остаточного виготовлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде синьо(блакитно)-жовтий.
в більшості нашими предками використовувався саме синьо-жовтий прапор.
